Доля цієї давньої чернечої обителі, її заснування і початки діяльності пов’язані із стародавнім містом Пліснеськ, яке згадується у «Слові о полку Ігоревім» та у відомих давньоруських літописах: Київському і Галицько-Волинському. Першу монастирську церкву Преображення Господнього і Пліснеський монастир (тепер —
Підгорецький) було збудовано 1180 р. коштом княжни Єлени, доньки князя Всеволода. Внаслідок нападу Батия місто Пліснеськ, а разом із ним і чернеча обитель були знищені. Неушкодженою залишилася тільки монастирська церква, що знаходилася в лісі. Саме тут, у лісі, 1659 р. і поселилися монахи з Манявського Скиту. Монастир розбудували, та під час турецько-польської війни він знову постраждав. Храм, на диво людям і на Божу славу, стояв аж до 1706 р.

Упродовж 1726–1750 рр. було споруджено сучасну монастирську церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці, відтак збудовано монастир — двоповерховий будинок із келіями (пам’ятка барокової архітектури галицької школи XVIII cт.).

До новозбудованого храму було урочисто перенесено із старої церкви Преображення Господнього Підгорецьку (Пліснеську, Голубицьку) чудотворну ікону Матері Божої, яка належить до давніх плакучих ікон. У 1754 р., за понтифікату Святішого Отця Венедикта ХIV, її було короновано. Разом із тим Апостольська Столиця видала Декрет, відповідно до якого головному престолу монастирського храму Благовіщення Пречистої Діви Марії було надано привілей повного повсякчасного відпусту. Це засвідчує відповідний напис, що є виведений золотими літерами на вишукано оздобленій декоративній рамці, яка знаходиться над іконою.

Майже протягом всього XVIII ст. монастир у Підгірцях був одним із провідних осередків Василіанського чину: ігумен монастиря брав участь у генеральних та провінційних капітулах і мав право голосу на них. У 70-80-х рр. у монастирі діяла філософсько-богословська чернеча школа. Довший час тут викладав відомий василіанський філософ і богослов о. Іларіон Тарасівський. Крім того, монастир мав велику бібліотеку.

З часом обитель стала і осередком духовного та культурного життя краю. У першій половині XX ст. тут щороку відбувалися багатолюдні відпусти, проводилися різноманітні патріотично-релігійні заходи, зокрема святкування 950-річчя Хрещення Київської Русі; 900-го ювілею проголошення Пресвятої Богородиці Покровителькою українського народу, Царицею України; 750-річчя написання найвидатнішого історико-літературного твору княжої доби «Слово о полку Ігоревім».

З березня 1946 р., після ліквідації Підгорецького монастиря, келії використовували як палати для туберкульозного санаторію, а церкву Благовіщення перетворили на господарський склад. У каплиці тривалий час знаходилася дизельна електростанція, перший поверх дзвіниці переобладнали на лазню, а другий — як житлові приміщення для медперсоналу. Підгорецьку чудотворну ікону Пресвятої Богородиці переховували мешканці Пліснеська і Підгорець.

Василіанська чернеча обитель повернулася у стіни свого монастиря 1989–1991 рр. Упродовж кількох років було відновлено монастирський комплекс, збудовано браму-дзвіницю і реколекційний будинок.