Про початки каплиці у давньому селі Бориничі (перша згадка – 1412 р.) існує кілька переказів. Одним із найстаріших є розповідь про те, як у давнину напередодні Благовіщення мешканці села прийшли до лісової криниці напитися води, яка славилася цілющими властивостями. Їм з’явилася ікона Божої Матері, що випромінювала предивне світло. Поширеним є переказ, який стверджує, що на дереві біля криниці влітку безперервно кувала зозуля. Своїм куванням вона ніби закликала людей до цілющої води. Тому й названо ту криничку «Зозулина».

Особливо великої слави набула криниця в середині XIX ст., коли глуха дівчина-пастушка, вмиваючись водою, позбулася своєї недуги. Заразом вона побачила у криниці образ Божої Матері. Після цього граф Володимир Борковський, власник бориницького маєтку, наказав у 1863 р. вимурувати біля криниці капличку. На престолі цієї каплички була поміщена «Кернична» чудотворна ікона Пресвятої Богородиці (перед тим вона знаходилася в каплиці дідички Марії Мицєльської).

Папа Римський Пій ІХ Грамотою від 2 березня 1863 р. надав цій капличці повний відпуст на свята Благовіщення, Успіння, Різдва та Співстраждання Пресвятої Богородиці, а також на празник Святих Петра і Павла. В 1904 р. біля криниці поставили фігуру Матері Божої.

У радянські часи капличку кілька разів руйнували, однак віряни тричі власними силами її відбудовували. Найбільшим було руйнування в 1987 р. – бульдозер зрівняв капличку із землею та засипав цілюще джерело, фігуру Богородиці поламали і розкидали по лісі. Проте вже через два тижні парафіяни Боринич під керівництвом о. Григорія Балацького відбудували на старому місці каплицю, очистили джерело та відновили фігуру Матері Божої. Щодо чудотворної ікони Богородиці, то за комуністичної влади її переховували жителі села у своїх домівках. Після виходу УКГЦ з підпілля вона була виставлена для всенародного поклоніння у Каплиці Пресвятої Богородиці.

Прощі до чудотворного місця відбуваються на свято Преображення Господнього – 19 серпня.