Історія заснування села із назвою «Дроговиж» сягає своїм корінням сивої давнини. Однак до наших днів це поселення не дійшло: 1377 р. воно було здобуте військом Любарта Гедеміновича під час війни між ним й польським королем за «галицьку спадщину» і повністю зруйноване. На старому місці Дроговиж більше не відродився. Нове поселення з такою самою назвою виникло на нинішньому місці вже в 1465–1466 рр. як власність шляхтича З. Тарла.

Сучасна дроговизька церква Успіння Пресвятої Богородиці збудована у 1900 р. на місці дерев’яної церкви, яка мала на той час 153 роки. Щороку храм відвідує близько п’яти тисяч прочан, котрі бажають вшанувати Пресвяту Богородицю в її Дроговизькій чудотворній іконі і напитися води з цілющого джерела, в якому, за переказами, явилася ця ікона.

Дороговизька чудотворна ікона Пресвятої Богородиці є однією з пам’яток західноукраїнського іконопису, «твором високого письма», як зазначено у парафіяльній книзі церкви в Дроговижі. На зворотній стороні ікони є напис: «Сей образ визнаний знатоками старовини в 1901 році на 600 літ давности». Проте сучасні мистецтвознавці датують ікону XV—XVІ ст.

Ікона була коронована. Вона має також майстерно виконані шати. На жаль, коли відбулося коронування, визнання її як чудотворної, а також про надані відпусти поки що науковцям, дослідникам історії чудотворних ікон краю невідомо. У 2005–2006 рр. ікону відреставрували.

Відомо про численні заступництва за молодих мешканців села, які воювали (зокрема в наш час в Афганістані), а також про велику кількість зцілень хворих на ноги.

Прощі традиційно відбуваються на храмовий празник Успіння Пресвятої Богородиці.