Парафія м. Новояворівська виникла ще в часи підпілля. Точно вказати її засновника важко, бо до міста приїжджало багато отців (зокрема о. Є. Смаль, о. П. Городоцький, о. Б. Смук), які у приватних квартирах здійснювали Богослуження й уділяли Святі Тайни. Проте зі служіння цих отців користав дуже малий відсоток людей: більшість могла задовільнити свої духовні потреби тільки роз'їжджаючись по рідних місцях, певна частина відвідувала храми сіл Янів та Шкло; щодо людей з дальших регіонів України та з Росії, то вони переважно були виховані в атеїстичному дусі й релігія їх мало цікавила. Зрозуміло, про те, щоб збудувати в місті храм, у часи комуністичного панування не могло бути й мови.

Відразу після виходу Греко-Католицької Церкви з підпілля до уповноваженого в справах релігії звернулася ініціативна група з проханням зареєструвати релігійну громаду в місті Новояворівську. Було проведено збори міста в Палаці культури "Кристал", і за реєстрацію греко-католицької громади проголосувало більш як 1000 чоловік.

Після реєстрації громади у 1989 році почалося будівництво каплиці, а згодом порушили клопотання про будівництво церкви. Питаннями проектування займався комітет з 20 осіб. Було виготовлено 3 макети і проведено виставку-конкурс, де люди мали змогу залишали свої відгуки і голоси за той чи інший проект. На основі вибраного макету розробили кошторис та програму будівництва. Громада вибирала й місце для будівництва храму; для цього було створено спеціальну комісію. Було вибрано три ділянки, але зрештою, взявши до уваги геологічні дані, вирішили будувати біля палацу культури "Кристал". Спочатку на місці майбутньої церкви стояла тимчасова капличка, в якій проводили Богослужіння. У 1990 році почалося будівництво церкви. Громада вирішила присвятити храм святим апостолам Петру й Павлу. Першим священиком парохії став о. Степан Федчишин; згодом до нього приєднався о. Михайло Павлуцький.

Камінь та хрест на місці майбутнього храму посвятив владика Филимон Курчаба 8 квітня 1990 року. О. Степан Федчишин згадує: "Новояворівці готувалися до посвячення каменя й хреста, де мала бути збудована церква. Посвячення хреста відбулося першого квітня, в 5-у неділю Посту о 12 годині. Падав мокрий сніг, але людей було багато. Зустрівши владику Филимона, ми з процесією пішли до хреста. Він був великий, оббитий з трьох сторін дошками, щоб священики могли поміститися під час Богослуження. Приїхав також о. Смаль та інші світські священики. Разом із владикою нас було шість. Протягом цілої Служби Божої падав мокрий сніг, але люди не зважали на негоду. До Святого Причастя тоді приступило із тридцять людей, переважно ті, хто пройшов підпілля і усвідомлював потребу частого Причастя. Проповідь виголосив владика Филимон. Він порівняв наш прихід до хреста, який означав започаткування парафії, із урочистим входом Господа до Єрусалиму. Після Служби Божої владика оголосив мене парохом новоствореної парохії св. апостолів Петра і Павла. Так розпочалася душпастирська праця в м. Новояворівському".

До кінця літа число людей, що приходили на Богослужіння біля хреста, перевищило 500 (їм навіть не вистачало місця у новозбудованій каплиці, довелося робити прибудову). При каплиці поступово організовувалася прислуга, адже чимраз більше юнаків виявляли захоплення життям священиків і бажали допомогти у праці на парохії.

Місяць квітень 1991 року знаменний тим, що тоді розпочалося будівництво церкви в Новояворівську. Вибраний проект передбачав п'ятикупольний храм; перевагою цього проекту було також те, що колони, які підтримують куполи, не забирають місця. Від самого початку будови відзначилися жертовною працею пп. Володимир Галаника, Олексій Лука, Володимир Монастирський.

У травні 1991 року, після Великодніх свят, почали розписувати капличку й робити іконостас. Розписом зайнялися художники з Новояворівська, а іконостас робили львівські різьбарі. Роботу слід було закінчити до Різдва Пресвятої Богородиці, бо саме в той день мали посвятити каплицю й іконостас. П. Роман Шеплинський, професійний керівник хору "Яворівщина", очолив церковний хор. Згодом виник також дитячий церковний хор, і це ще більше оживило літургійне життя церкви.

Посвятити каплицю було доручено протоігуменові редемптористів ігорю Возьняку, а той довірив цю справу також вікарію М. Колтуну. Крім нього приїхав ще о. Ігор Сподар. Втрьох вони посвятили каплицю й іконостас. Було дуже багато людей, бо Різдво Божої Матері припало на суботу, вихідний день. Відбувся обхід каплички й посвячення води. Відтоді Різдво Богородиці стало в Новояворівську храмовим святом.

Парохія зростала з кожним днем і число вірних досягло 5 тисяч. Церква в Новояворівську продовжує активне життя, а отці старанно, з любов'ю до Бога й людей, продовжують місію Христа Спасителя. Служіння редемптористів у Новояворівську через свою виключно душпастирську діяльність було завжди місійною станицею і лише на капітулі в 1999 р. вирішили заснувати канонічний монастир. Восени 2012 р. розпочато будову монастиря поряд із церквою.