На території Городка, заснованого за часів Київської Русі, збереглося багато історичних пам’яток: залишки земляних укріплень давньоруського городища, костел та будівлі францисканського монастиря (XV—XVIII ст.), церква Благовіщення Пресвятої Діви Марії (XVІІ ст.), парафіяльний костел Воздвиження Чесного Хреста (XІV ст.), церква Святого Івана Хрестителя на Черлянському передмісті (XV ст.), ратуша (XIX cт.) тощо.

Храм Благовіщення Пресвятої Діви Марії, який з 1990 р. належить Українській Греко-Католицькій Церкві, розташований у північній частині Городка, на валах, за якими є став. На цьому місці колись стояла дерев’яна церква, перенесена сюди в 1547 р. за дозволом самого короля Сигізмунда І Старого з одного із передмість Городка. Ґрунт під храм подарував якийсь русин Сенько. В 1633 р. городоцький староста Фердинанд на Мірові Мишковський дозволив замість дерев’яної поставити муровану церкву. Через два століття стіни по периметру укріпили похилим кам’яним цоколем, а з північної сторони прибудували могутні контрфорси. У 1880-х рр. дерев’яні куполи було замінено кам’яними. Пізніше до північної стіни прибудовано каплицю і приміщення, яке тепер є захристією. Останню реставрацію було здійснено у 1938 р. Перед Другою світовою війною учні школи Михайла Бойчука розробили проект розпису церкви Благовіщення, але здійснити його не вдалося. В дещо зміненому варіанті цей проект було реалізовано в 1950-х рр., але невдовзі його зафарбували і замінили менш вартісним з художнього погляду. Тоді ж у храмі спорудили іконостас.

Об’ємно-просторовою композицією Благовіщенська церква дуже подібна до побудованої дещо раніше церкви Успіння Пресвятої Богородиці (Руської) у Львові. Деякі дослідники навіть припускають, що їх проектував один і той самий архітектор. Як пам’ятка архітектури вона має охоронне свідоцтво № 417 і є чудовим зразком ренесансного зодчества в Україні.

Біля храму, в кутку церковного двору, стоїть дзвіниця, збудована на початку XX ст. Побіч неї — скульптура Матері Божої довоєнних часів, а також плебанія.

У церкві Благовіщення Пресвятої Діви Марії зберігаються мощі новопроголошеного блаженного УГКЦ священномученика Петра Вергуна (1890–1957), уродженця м. Городка. Петро Вергун, рукопокладений 30 жовтня 1927 р. Митрополитом Андреєм (Шептицьким) на священика, душпастирював для українців-католиків Німеччини. За вірне служіння на чужині був піднесений Папою Пієм ХІІ до гідності прелата і призначений Апостольським візитатором для українців-католиків у Німеччині. 21 червня 1945 р. радянські спецслужби заарештували його і вивезли до Радянського Союзу. Влітку 1946 р., після численних виснажливих допитів, о. Вергун був ув’язнений на вісім років; покарання відбував у тюрмах ГУЛАГу. З 1952 р. перебував на засланні. У 1953-му його привезли в селище Ангарське Богучанського району Красноярського краю, де він помер 7 лютого 1957 р. як мученик за Христову Церкву. Був похований на березі річки Ангари. Влітку 2004 р. мощі священномученика Петра Вергуна були перевезені до катедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці м. Стрия на Львівщині. Частину мощів передали до греко-католицької церкви Мюнхена (Німеччина), а ще іншу урочисто перевезли на «малу Батьківщину» — до Городка.