Згідно опису шематизму із місцевого євангелія, яку списав о. Осип Яворський у 1928р. написано наступне. По причині знищення парафіяльних актів війною в1914 р не можливо докладно подати часу відбудови каплиці, а то при нагоді обновлення ікони Пресвятої Богородиці. Однак із прочитаних ним (о. Яворським) дотичних актів і з відомостей осягнених від найстарших осіб в селі це мало місце за о. Антіна Величковського тутешнього пароха (від1850-1868) біля 1860 року. На місці каплиці була стара хатина, курна, убогих селян Николи і Анни Кугнат. Тут знаходилася ікона (образок) Пресвятої Богородиці в стилі Почаївськім (а вірніше в гошівськім) змальована на грубому папері, та закопчена і почорніла до невпізнання осіб – висіла на стіні. В березні місяці того року до тієї хати зайшли кревні тих селян: Гриць Татига і Настя, жінка Дмитра Маслія роду Скибочка, де в їхніх очах образок змінював свій вид так, що на протязі кількох хвилин став ясним і чистим так як і до тепер існує. Гриць Татига неодноразово присягав про достовірність того факту. Всі присутні в хаті прийняли це явище з великим зачудуванням, збіглися сусіди і оглядали цей образок з великою почестю і подивом, бо ще вчора він був темним. О. Величковський відпровадив цей образок до церкви і в гарному обрамлені помістив у головному вівтарі над кивотом. Оскільки незчисленні маси довколишніх сіл сходилися до церкви і з молитовним зверненням до цієї ікони, о. Антін Величковський постарався, через митрополичий ординаріат, у Святішого отця папи Римського грамоту на повний відпуст у днях: Сострадання Пресвятої Богородиці (10-а п’ятниця після Воскресіння Христового), Успення і Покрови Пресвятої Богородиці.

О. Осип Яворський в 1904 р. постарався про поновлення тих відпустів і переніс святкування Покрови Пресв. Богородиці з буденного дня на слідуючу неділю. В 1906 р. під час паломництва преосвященного митрополита Андрея Шептицького з численним духовенством і мирянами до Єрусалиму о. Яворський вручив цю ікону (правда без рамок) о. Стефану Городецькому, шамбелянові, деканові і пароху с. Вербилівці, аби поклав на Божий гріб у Єрусалимі і там її освятив Митрополит Андрей, що дійсно сталось.

Власники цієї хатини (після розібрання хатини) подарували це місце під каплицю, яку власним коштом змурував власним коштом тутешній господар Петро Рутило. В парохіяльних актах були багато листів від різних осіб, що присилали свої офіри із подякою за різні добродійства і ласки, яких зазнали після молитовного відвідання цієї ікони.

Під час війни у 1915р. капличка цілковито згоріла (окрім муру) і знову сталося чудо: висяча, на задній стіні, копія образу Пресв. Богородиці змальована олійною фарбою на дереві, залишилася неушкодженою, навіть не закопченою димом. Цей образ є у церкві на вівтарі Пресвятої Покрови.

Нова капличка була збудована у 1929р., яка стоїть до цього часу.

На даний час цей образ є біля тетраподу на спеціальній підставці.