Час заснування села Борусів (первісна назва — Борисів) сягає незапам’ятних часів. Відомо, що в період Галицько-Волинської Русі воно лежало над потоком Суходілка. Пізніше, коли село було спалено татарами, його перенесли на сучасне місце. Але й на новому місці Борусів пережив не одне лихоліття. Зокрема на початку XVІІ ст. село зазнало чергового спустошення татарами. Залишилася непошкодженою лише церква з іконою Пресвятої Богородиці.

Борусівська ікона Матері Божої славиться чудами вже багато століть. За народним переказом, у 1657 р. завдяки молитвам до неї врятувався від смерті угорський князь Юрій ІІ Ракоці (претендент на польську корону), коли тікав з Речі Посполитої після програної битви полякам під Чорним Островом (Поділля) до свого краю. Він сховався від переслідувачів у церкві в Борусові і гаряче молився перед іконою Матері Божої, благаючи охорони від ворогів. Сталося диво: вороги, які були в селі й навіть біля церкви, не знайшли його. Ще тривалий час князь переховувався у лісових печерах біля джерела «Біла криниця» (воно й сьогодні так називається і славиться цілющою водою) і щодня ходив до церкви молитися перед образом Пресвятої Богородиці.

З чудотворними властивостями цієї ікони пов’язане і спорудження 1726 р. у Борусові дерев’яної церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Великий магнат, власник сусіднього села Вибранівка і навколишніх сіл Лось завдячував своїм щасливим виходом із оточеного татарами села та успішним переходом до Львова молитвам до Борусівської ікони Богородиці. Він заповів своєму синові збудувати церкву в Борусові. Виконуючи батьківську волю, Йоаким Лось разом зі своєю дружиною Ангелиною з родини Курдвановських власним коштом вибудував з найкращого дерева церкву Різдва Пресвятої Богородиці, яка збереглася до наших днів. У ній було поміщено Борусівську ікону Пресвятої Богородиці.

У 1750 р. єпископ Львівський, Галицький і Кам’янецький Лев (Шептицький) своєю Грамотою проголосив Борусівську ікону Пресвятої Богородиці чудотворною. У 1770 р. для неї коштом подружжя Лосів було виготовлено срібні шати.

На початку XIX ст. австрійські чиновники, збираючи дорогоцінності за розпорядженням Франца І Йосифа по всіх монастирях і церквах імперії, намагалися зняти з чудотворної ікони срібні шати, і двоє з них поплатилися життям.

Про благодатність цієї ікони Пресвятої Богородиці свідчать шість дарів-вот, намисто із дорогоцінних каменів, кілька сотень срібних сердець і хрестиків, які були на ній ще на початку ХХ ст.

За радянської влади борусівська церква була перетворена на «будинок громадської панахиди», однак люди завжди приходили з молитвами до чудотворної ікони. З відродженням УГКЦ релігійне життя в парафії відновилося.