Українці почали мігрувати до Австралії після Другої світової війни. Перші українці оселилися в Канберрі та Квінбеяні в 1948-49 роках. Першим українським католицьким священиком, який обслуговував католицьку громаду, був отець Петро Дячишин, який прибув до Австралії з Англії у 1952 р. З 1952 до 1959 р. отець Дячишин раз на місяць приїздив до Квінбеяну з Сіднея і відправляв Святу Месу в римо-католицькій церкві св. Григорія.

Сестрицтво Матері Божої Неустанної Помочі було створено в 1960 році. Того ж року парафіяни вирішили побудувати власну церкву. Пан Д. та пані А. Бейсюк пожертвували землю для будівництва церкви, а плани церкви розробив і подарував архітектор п. А. Лачета.

Будівництво Свято-Михайлівської церкви парафіяни розпочали в 1963 році на власні щедрі грошові пожертви та безоплатну працю. 14 травня 1967 року преосвященний єпископ Іван Праско освятив храм.

27 лютого 1973 р. Блаженніший Патріарх кардинал Йосиф Сліпий відвідав Квінбеян і Канберру і відслужив Божественну літургію в церкві св. Михаїла. Кардинал Сліпий пережив жахіття радянського ГУЛАГу і зусиллями Папи Римського у Ватикані був звільнений і депортований з України до Риму в 1963 році. У 1984 році Його Еміненція Патріарх кардинал Йосиф Сліпий помер у Римі.

Владика Іван Прасько у 1991 році запросив єпископа Павла Василика з України відвідати Австралію. Під час свого перебування в Австралії єпископ Іван і єпископ Павло відслужили Божественну літургію у церкві Св. Михаїла, Квінбіан.

Владика Михайло Сабрига з України відвідав Квінбейську Церкву в 1993 році. Він приїхав до Австралії як представник Його Преосвященства Патріарха Кардинала Мирослава Івана Любачівського для рукоположення нового єпископа Єпархії Петра Стасюка.

У 1998 році, на запрошення єпископа Петра Стасюка, єпископ Михаїл Колтун відправив Божественну літургію в церкві св. Михаїла під час свого візиту з України.

У 1999 році владика Петро Стасюк та інші єпископи Римо-Католицької Церкви відслужили літургію з нагоди Золотого Ювілею Української Католицької Церкви в Австралії.

З 1952 р. і донині в церкві св. Михаїла відправляли Святу Месу низка інших видатних церковних достойників і священиків з України, США, Канади, Аргентини, Бразилії та Європи.

У період з 1952 року по теперішній час у Квінбейській церкві пастирські обов’язки виконували такі священики:

П. Дячишин, І. Шевців, М. Іванчо, Д. Сенів, В. Розек, Б. Шемечко, В. Волочій, З. Коломиєць, З. Рацький, О. Стефанишин.

Всі парафіяни Святого Михайла з часом гарно і трепетно співали в церкві. Це очолювали пані М. Петрівська та пані О. Домітр'як.

З 1960 року до сьогодні посади Комітету Братства в різний час заповнювали:

Голови: Я. Стефанчук, Д. Якимов, М. Грабовський, М. Яцишин, Б. Качицький, М. Надурак, О. Домітряк.

Секретар: М. Надурак, М. Юцишин, О. Домітряк.

Скарбник: Я. Стефанчук, В. Твердохліб, М. Грабовський, М. Литвинський, І. Гладенький, М. Варчолак, М. Бариляк, О. Домітряк.

Члени комітету: Д. Дзундза, М. Яцишин, В. Домітряк, В. Твердохліб, М. Варчолак, В. Литвинський, С. Литвинський, М. Яцишин, М. Бариляк, С. Яцишин, М. Бариляк, Д. Бейсюк , Я. Куссі, О. Петрівський, Я. Стефанчук, П. Михайлюк, О. Пукальський, Д. Якимов, Б. Качицький, Е. Біль, Я. Куліщак, І. Турчиняк, М. Брумерський, М. Думец, О. Шевчук, М. Ілик, Ф. Яремчук, М. Петрівський, П. Лутак, Д. Лукан, Т. Кородай, І. Гладенький.

Починаючи з 1960 року і дотепер, посади Комітету Сестринства Матері Божої Неустанної Помочі в різний час заповнювали:

Головуючий: Петрівський М. – 17.01.1960 р. – 11.03.1979 р.

О. Домітряк – 11.03.1979 по 1999 р

Секретар: Я. Лукан, С. Яцишин, О. Отен, М. Яцишин.

Скарбник: Т. Варчолак, О. Домітряк, А. Качицький, Г. Біль.

Члени комітету: А. Качицький, С. Литвинський, О. Лисевич, М. Назімек, К. Яцишин.

Братство та сестринство разом опікуються церквою Святого Михаїла та організовують різні заходи, як релігійні, так і культурні.

Останнім часом кількість прихожан у Свято-Михайлівській церкві зменшилася, оскільки перші піонери та переселенці з України відходять у вічне життя. Незважаючи на те, що молоде покоління мало, воно продовжує роботу та традиції Святого Михаїла, забезпечуючи його подальше існування.