Стрий — третє за величиною місто у Львівській області — приваблює значною кількістю пам’яток, найвизначніші з яких: костел Різдва Богородиці (1395 р.), міська синагога, церква Успіння Пресвятої Богородиці (XVIІ ст.) та Народний дім, який був центром культурного життя Галичини до Першої світової війни.

Катедральний cобор Успіння Пресвятої Богородиці, який є предметом нашої уваги, перероблений із францисканського костелу. Монастир францисканців з костелом Святої Магдалини заснований у другій пол. ХVII ст. Наприкінці ХVIIІ ст. його скасували, а костел австрійський уряд передав українській громаді під церкву.

Храм не був повністю мурованим. У 1836 р. дерев’яну частину розібрали і замінили на цегляну, зберігши попередній вигляд будівлі. Після пожежі у 1886 р. церква залишилася неушкодженою. У 30-х рр. ХХ ст. у ній був встановлений іконостас з кедру роботи маляра В. Дядинюка та різьбяра М. Наконечного.

25 січня 1946 р. Успенський собор збагатився безцінним скарбом — Ліською чудотворною іконою Богородиці, яку привезли до Стрия українці-переселенці з Польщі. Назва ікони походить від місцевості, в якій вона перебувала, — містечка Лісько, що розташоване у Надсянні (етнічна українська земля, яку сталінський режим у 1946–1947 рр. віддав Польщі). Перші згадки про неї як про чудотворну датуються 1570 р. Згідно з переданням, ікона з’явилася на пні зрізаного дуба. Своїми чудами вона прославилася за межі Надсяння: до неї приходили з молитвами прочани не тільки з Галичини, а й зі Словаччини та Угорщини. З 2000 р. на свято Положення чесної ризи Пресвятої Богородиці до цієї ікони відбуваються велелюдні відпусти.

Крім чудотворної ікони, із серпня 2007 р. у Катедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці знаходяться мощі блаженного священномученика Петра Вергуна, перевезені із Сибіру до Стрия у 2004 р. Отця Петра Вергуна, який після багаторічних каторжних робіт у тюрмах ГУЛАГу помер 1946 р. на засланні, Святіший Отець Іван Павло ІІ під час свого пастирського візиту в Україну проголосив блаженним УГКЦ.