Про чудотворне місце у с. Биличі, що неподалік м. Самбора, у народній пам’яті збереглися цікаві історії. Багато з них вже дуже давні і пов’язані із зціленням людей водою з джерела, що знаходиться на узліссі. На знак вдячності за отримані благодаті люди збудували над джерелом дерев’яну каплицю і біля самого джерела поставили хрест.

Однак є історія, яка варта особливої уваги, бо описує відносно недавні події і є найбільш достовірною. Дерев’яна каплиця простояла на узліссі біля джерела аж до кінця Другої світової війни. Серед воїнів радянської армії, які прибули зі сходу і йшли на Берлін, був один молодий офіцер-атеїст. Він вирізнявся серед інших воїнів своєю жорстокістю і ненавистю до місцевих людей та їхніх звичаїв. Йому не сподобалося те, що люди ходять до каплиці молитися, і він наказав зруйнувати її.

Після війни офіцер повернувся додому, через декілька років одружився і зажив щасливим сімейним життям. Однак родину спіткало лихо: народився незрячий син. Батько возив його до найвідоміших лікарів-окулістів Радянського Союзу, але ніхто не міг допомогти. Навіть більше, спеціалісти не могли встановити діагнозу. Люди почали говорити, що хлопця хтось прокляв і вилікувати його зможе лише молитва.

Офіцер-атеїст так любив свого сина, що почав молитися. Йому наснився цікавий сон: до нього приходить жінка і питає, чому він такий зажурений. Він розплакався і почав розповідати їй про сумну долю свого сина. Жінка нічого не казала, тільки пильно на нього дивилася. Потім почала випитувати в нього про всі його погані вчинки за той час, що він прожив. Чоловік, як на Сповіді, щиро розповів про свої гріхи. Однак про руйнування каплиці і хреста нічого не сказав, бо навіть не вважав це за поганий вчинок. Тому про цю подію жінка сама йому нагадала. Заразом вона сказала: «Поїдь туди разом зі сином, очисти те джерело і коли вже буде більше води, три рази опусти у неї свого хлопця. А коли будеш опускати, то молися і кайся за свої гріхи. Син твій прозріє, а ти повинен прославити Господа Бога: над джерелом збудуй каплицю, а біля самої води постав хрест. Ця для того щоб люди знову туди приходили й отримували допомогу від Господа».

Чоловік все зробив так, як йому наказала у сні незнайомка. Хлопець прозрів. Чужинець залишив місцевим людям певну суму грошей, щоб ті збудували каплицю і поставили хрест, а невдовзі купив велику ікону Пресвятої Богородиці і попросив селян помістити в каплиці.

Історія з капличкою на цьому не закінчилася. Атеїстична влада не могла стерпіти відновлення побожності людей і руйнувала її ще декілька разів, але люди, відчуваючи присутність Бога, завжди її відновлювали. Останній раз каплицю таємно повністю збудували в с. Тарнава Старосамбірського району і вночі привезли до Билич і поставили на місце.

Перше урочисте Богослужіння, вже без переслідування, було проведено в капличці 5 червня 1988 р. А в 1990–1993 рр. зусиллям і коштом вірних було споруджено вже цегляну капличку, яку освячено 16 жовтня 1994 р. Щороку, у неділю Всіх святих, до чудотворного джерела у Биличах відбувається єпархіальна проща. Найчисельнішим було паломництво у ювілейному 2000 р. — близько 20 тисяч осіб.