У лісі, за три кілометри від с. Губичі, що на Старосамбірщині, стоїть дерев’яна церковця Святого Духа, побудована за різними версіями у 1453 р. або 1630 р. Цей старенький храм люди ще називають «Пастушкова церква». Цю народну назву пояснює давня легенда. Колись на тому місці, де сьогодні стоїть храм, хлопчина пас корови та й розгубив їх. Довго шукав, але ніяк не міг знайти. Тоді звернув очі до неба і зі щирою молитвою прохав Господа допомогти в біді. Молячись, хлопчина заснув, а коли прокинувся, то побачив, що всі корови біля нього. Після такого випадку на цьому місці було поставлено хрест, а згодом і збудовано церкву.

Біля храму завжди з процесіями гуртувалися люди не лише з навколишніх сіл і міст, а й зі всієї Західної України. Вони споруджували тут намети, ночували в них, у церкві сповідалися і вже з чистими серцями вирушали на святу Пацлавську гору (відстань від Пастушкової церкви до Пацлава 3 км). Згідно з літописом, уже в 1301 р. на горі стояла дерев’яна церква Святого Симеона Стовпника. Згодом у цій церкві з’явилася ікона Богородиці, яку, відповідно до підпису на ній, написав «чернець Лаврентій року Божого 1409».

У 1923 р., під час святкувань ювілею священномученика Йосафата (Кунцевича) Владика Йосафат (Коциловський) освятив Хресну дорогу при церкві на Пацлавській горі, яка й отримала назву «Кальварія». На сьогодні, внаслідок історичних перипетій – передачі Польщі споконвічних українських земель, значна частина Кальварійської хресної дороги знаходиться на території сусідньої Польщі. Храм на Пацлавській горі та каплички Хресної дороги зруйновано. Оригінал чудотворної ікони в 1945 р. пропав.

Копія Пацлавської чудотворної ікони Богородиці нині належить греко-католицькій громаді Губич. Щороку прощі до церкви Святого Духа відбуваються 14 серпня, у день Святих Макавейських мучеників. У цей день прочани випрошують у Пацлавської Божої Матері ласки для себе, своїх родин, Церкви та українського народу.