Храм Воздвиження Чесного Хреста і Святого Йосифа в с.Підгірці збудований 1752-1766 роках завдяки фундації і при особистій участі гетьмана Вацлава Жевуського. Спочатку храм служив тільки як святиня замкова, а парафіяльним став лише в 1861 році.

Храм є мурований з цегли у формі ротонди (круга) і його висота сягає 27 метрів. Фасадна сторона храму є ширшою за саму ротонду і являє собою 14-колонний портик (8 колон в першому та 6 в другому ряду), а з півдня до ротонди прибудовані прилеглі приміщення.

Портик величає напис: IN CULTUM DOMINI DEI NOSTRI EXODI X (в перекладі означає: НА СЛАВУ ГОСПОДА БОГА НАШОГО), на фронтоні гієрограми Христа, Матері Божої і св. Йосипа.

Автором скульптур які розташовані на портику є Себастіан Фесінгер, це скульптури: архангела Рафаїла, св. Ігнатія Лойоли (фігуру Лойоли втрачено в ІІ світовій війні в наслідок обстрілу), св. Петра, невідомої святої (брак атрибуту), св. Йосифа, св. Анни з малою Матір’ю Божою, св. Вацлава і св. Онуфрій.

Багатий художній вистрій інтер'єру є роботою колективною. Частини поблизу вівтаря в роках 1765-1766 вималював Лукаш Смуглевич з сином Антонієм. Відповідно до цього шаблону роботи продовжували жовківські художники Дем'ян, Войцех, Константин та Микола, а також ще двоє львів’ян: Гургилевич та Витанецький. Під роком 1765 занотовані також два художники василіянські, одним з них, можливо був Якуб Гловацький(Jakub Głowacki).

Предмети столярні та різьблені, зокрема амвон і галерею хорів виконав 1761-1765 роках Мартин Твардовський з Микулинців, двері - столяр з Олеська Амброзій Пньовський.

Останній пробощ (парох) Владіслав Манастерський поїхав з Підгірців в серпні 1845 року.

Предмети з інтер'єру церкви були частково вивезені частково розпорошені. У 1915 році храм втратив дзвони, однак вдалося врятувати мідне покриття купола перед реквізицією, яка масово проводилася для потреб австрійської армії. У липні 1944 року артилерійський обстріл пошкодив покриття купола, а також одну з фігур на атику, а потім храм було сплюндровано радянськими солдатами. Був знищений також головний образ вівтаря.

Після другої світової війни в храмі проводилися певні ремонтні роботи. В 70-х роках відновлено фігуру св.Юзефа на колоні, пошкоджену блискавкою. Прикро, але радянська влада використовувала храм як склад для паливноматисльних матеріалів, фарби, смоли та інш., це також пошкодило стінопис, сліди смол видно на стінах і до сьогодні.

З 1991 року храм знаходиться на балансі Львівської Національної Галереї Мистецтв ім. Бориса Возницького. З 2013 року духовну опіку над храмом провадить громада Миколая Чарнецького і новомучеників Української Греко-Католицької Церкви. На даний час храм є діючим і з допомогою не байдужих людей поетапно відбувається його реставрація.