Село Тишковичі належить до категорії маленьких сіл Мостищини, і знаходиться поблизу кордону з Польщею. Перша історична згадка про село датується 1313 роком. У документах Перемишльської консисторії 1472 року вперше згадується і про існування храму в Тишковичах. Саме там, з часів польського панування в Україні, у тишковицькому лісі стоїть капличка Пресвятої Діви Марії, яка збудована біля джерела.

Цілюще джерело, згідно з переказами, існує ще з часів польського панування в Україні. Один жорстокий і безбожний пан у часі жнив зганяв усіх людей без винятку на панщину. Була там вагітна жінка, яка під час праці на полі породила донечку, а сама була в дуже слабкому стані. Довелося нести жінку до села, а дитину пан дозволив взяти старенькій жінці у запаску. Ідучи, через панське поле породіллі стало погано, а старенькій жінці впало на землю немовля. Біля ніг дитини забило джерело і настала велика ясність. Усі над тим джерелом побачили образ Матері Божої, до якої після цього сходилися звідусіль. Пан наказав посадити густий ліс на тому місці, аби закрити це місце від людського ока. Разом із своєю дружиною, яка в цей час була вагітна, пан придумав втопити собаку в криниці і виконав задумане. У тому часі розпочалася польсько-турецька війна (XVII ст.) і пани покидають обжите місце та їдуть до Перемишля, де у них народився син, який був німий і 9 років від нього ніхто й слова не чув, лише сміх його був подібний на собаче гавкання. Коли пани зрозуміли в чім причина їх випробування Богом, приїхали до Тишкович на Святе Місце. Хлопчик побачивши прочан, зістрибнув з карети і побіг до джерела клякнувши перед водицею. Дитина вперше промовила: «Боже, Боже спаси мене! Рятуй мене, Матінко Божа!». Після чудесного зцілення сина, пан своїм коштом відновив джерело та побудував капличку в честь Пречистої Діви Марії. Відтак продовжувались численні оздоровлення людей із різними хворобами від цілющого джерела.

У XVII ст., коли село разом із храмом майже цілковито були спалені турками, місцеві жителі переховувались у лісі, де знайшли притулок біля каплиці. Разом із селянами біля джерела, були два монахи-прочани, які ревно молилися, і раптом, їм об’явилася Мати Божа, Яка покрила їх Своїм Омофором.

У сусідньому селі Цикові на той час був діючий монастир, що вів у навколишніх селах духовно-просвітницьку діяльність. Монахи часто відвідували Святе Джерело з молитвою та виголошували проповіді для прочан. Одному з монахів, завдячуємо написання ікони для проведення молінь та вшанування Богородиці. Оскільки, джерело знаходиться на пограниччі між Циковом та Тишковичами, циківчани хотіли привласнити цю лісову ділянку. З цього приводу були часті суперечки, але сталося диво, яке швидко поширилося околицею. Під час нічних чувань, монахи були свідками видіння, як у чудесний спосіб ікона, оповита неземним світлом, самоперенеслася із лісової каплички у Тишковицький храм, де перебуває по нині за престолом. На честь цієї події, в день 15 липня на свято Положення чесної ризи Богородиці у Влахерні, щорічно відбувається паломництво до Тишкович.

1928 року у храмі села Тишковичі , відбувся величавий відпуст, на який люди із навколишніх сіл зі своїми священиками процесійно йшли з піснями, під знаменами хоругов та навіть жовто-блакитних прапорів.

9 травня 1974 року було підірвано каплицю у лісі, де на превелике диво, хоч стіни розлетілися, жодна з ікон, які були всередині, не постраждали. В цей же час, на запрестольній іконі в храмі виступили сльози з очей Богородиці і стікали по ризі. Зусиллями місцевих жителів каплицю відбудували і розчистили джерело.

Про чудотворну ікону у радянські часи, ніхто не смів говорити і не згадував, а оскільки багато з очевидців відійшли у вічність, то про неї невдовзі забули. Натомість акцент прощі робився виключно на цілюще джерельце у лісі, яке було вільно доступне для усіх, хто потребував оздоровлення.

На сьогодні зберігся оригінал ікони XVII ст., яка перебуває за престолом у храмі св. Архистратига Михаїла в с. Тишковичі, вистояла у буремні роки двох світових воєн, декілька разів сльозоточила, повертала зір та піднімала на ноги паралізованих. Вона завжди попереджала про небезпеку для села та вислуховувала молитви людей, допомагаючи у різних потребах. Також є копія ікони Тишковицької Богородиці написана о. Михайлом Олійником.