Місто Володимир-Волинський — одне із найстаріших міст України, розташоване на правому березі річки Луги, притоки Західного Бугу. Засноване Великим князем київським Володимиром Святославовичем у 988 р., місто декілька століть було економічним і політичним центром південно-західної частини Київської Русі, столицею Галицько-Волинського князівства. Давню велич Володимира-Волинського засвідчують унікальні пам’ятки історії й архітектури, що збереглися в місті. Для охорони і популяризації знань про цю цінну спадщину постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р. у центральній частині міста створено історико-культурний заповідник «Стародавній Володимир». До цього заповідника, зокрема, належать: Свято-Успенський (Мстиславів) храм (XII ст.), який є єдиною пам’яткою давньоруського зодчества Волині, що збережена майже без змін; Василівська церква (XIII—XV cт.), фундамент якої збудований у вигляді восьмипелюсткової квітки (у цій церкві знаходиться оригінальна ікона Богородиці Одигітрії XVII ст.); Свято-Миколаївська церква (кін. XVIIІ ст.; була побудована як греко-католицька каплиця Святого Йосафата (Кунцевича), в 1800 р. її передали Православній Церкві), собор Різдва Христового (поч. XVIIІ ст.) та ін. Більшість із храмів заповідника належать православним (Московського патріархату) та римо-католицьким громадам.
Єдиним греко-католицьким храмом у Володимирі-Волинському є церква Священномученика Йосафата. Збудована у 1890 р, вона згадується у довідковій та науковій літературі під назвою «кірха», оскільки до 40-х рр. минулого століття її використовувала німецька громада християн-лютеран. Від 1944 до 1950 р. у храмі був склад різних хімікатів, відтак, до 1990-го, міський спортзал, в якому відбувалися покази кінофільмів та дискотеки для молоді.
На початку 90-х храм передали греко-католикам у постійне користування. Парафією нині опікуються отці василіани: у колишньому будинку пастора (збудований у 1938–1939 рр.), який прилягає до церкви, тепер знаходиться василіанський монастир Священномученика Йосафата.
Покровителем греко-католицького храму та монастиря у Володимирі-Волинському було вибрано уродженця цього міста святого Йосафата (Кунцевича) (1580–1623). Цей святий був охрещений у церкві Святої Параскевії.
В 1604 р. вступив до василіанського монастиря Святої Трійці (за іншими даними, Святої Софії) у Вільно (тепер Вільнюс, Литва). З 1607 р. разом із Йосифом Велямином (Рутським) реорганізував чернече життя, упорядкував монастир і запровадив сувору чернечу дисципліну. В 1609 р. став священиком, у 1613 р. — архимандритом, а з 1618 р. — греко-католицьким Архиєпископом Полоцьким. Сприяв піднесенню освітнього рівня духовенства та поглибленню релігійності населення. За активну діяльність, спрямовану на поширення впливу Греко-Католицької Церкви, 12 листопада 1623 р. у Вітебську був жорстоко вбитий противниками унії. У 1867 р. був зачислений
до лику святих Католицької Церкви. Із 1963 р. святий Йосафат спочиває у головному храмі Католицької Церкві — соборі Святого Петра у Ватикані.
У церкві Священномученика Йосафата у Володимирі-Волинському знаходяться мощі її святого покровителя.
Важливо відзначити, що у древньому соборі Успіння Пресвятої Богородиці (колись він був греко-католицьким, тепер — це катедральний собор УПЦ) знаходиться Розп’яття, перед яким у дитинстві молився священномученик Йосафат.