Селище міського типу Поморяни лежить на самому кордоні Львівської та Тернопільської областей. Перша письмова згадка про Поморяни датована 1437 р. У давнину це був важливий оборонний пункт і значне місто Галичини. Поселення відоме замково-палацовим комплексом (XVI—XVII ст.), що належав Якубу Собеському, батькові короля Польщі, костелом 1738 р. та неоготичною будівлею ратуші. На відміну від цих об’єктів оборонної, сакральної і цивільної архітектури, несправедливо позбавлена уваги дерев’яна церква Собору Пресвятої Богородиці ХVІІ ст.
Дерев’яний храм-попередник на цьому місці стояв здавна. За місцевою легендою, його звели козаки з загонів Максима Кривоноса і полковника Морозенка, коли йшли в 1648 р. походом на Львів. Святиня згоріла в пожежі 1672 р. Її було відбудовано у 1674 р. за священика Шашкевича. Проте з часом храм став занадто малим для мешканців Поморян, і в 1690 р. було побудовано без жодного цвяха з тесаного дуба більшу церкву, яку ми можемо бачити сьогодні. При храмі також був збудований шпиталь.
У 1851 р. було відновлено інтер’єр храму, а в 1862 р. його було вперше капітально відреставровано. У 1899 р. церкву покрили бляхою. Наступна реставрація відбулася в 1969–1970 рр. У радянські часи будівля використовувалася як склад. Повернули віруючим споруду в 1989 р. 16 червня 1829 р. церкву відвідав Митрополит Михайло (Левицький), а в 1906-му — Митрополит Андрей (Шептицький).
У поморянців існувало переконання, що покров Пресвятої Богородиці не раз рятував місто від нещасть і тому всі молилися до покровительки Поморян — чудотворної ікони Божої Матері. Її перенесено до церкви в 1862 р. За народним переказом, ікону подарували місцевим мешканцям козаки 1658 р. Про перші чудотворні дійства, про офіційне визнання її чудотворною, про коронацію поки що достовірної інформації немає.