Усні перекази розповідають про те, що поблизу Яворова, в урочищі Бучина, існував чоловічий монастир, який був знищений у часи татарського лихоліття. Монахи відбудували його за кілька кілометрів на схід, в урочищі Лісок. А село, яке розросталося на північ від Ліска, назвали Чернилява.
Місцевість Лісок була вибрана для святині невипадково. Це занижена територія серед навколишніх пагорбів, яку Господь наділив мальовничою природою з кришталевим джерелом цілющої води. Народні перекази свідчать, що в давнину біля джерела з’явилася Матір Божа.
Перша письмова згадка про Лісківський монастир датується 1633 р.
У географічному словнику Королівства Польського (1880 р.) міститься інформація про те, що чернилявський війт Шисловський у 1633 р. подарував монастирю поле. У 1656 р. монастир зазнав руйнації. Архівні дані свідчать про те, що яворівський староста Ян Собеський сприяв відбудові зруйнованого монастиря.
У 1739 р. всі діючі монастирі Перемишльської єпархії, до якої належав і монастир у Ліску, були об’єднані у Свято-Покровську провінцію Чину святого Василія Великого.
У 1757 р. монастир зазнав змін: ігумен Гаврило Арламовський збудував нову церкву і монастир. У 1783 р. монастир був приєднаний до Дрогобицького, а в листопаді
1795 р. за наказом австрійського цісаря його повністю ліквідовано.
Закриття монастирської обителі не зупинило потоку людей до Ліска, і 1849 р. Папа Римський Пій ІХ наділив цю місцевість правом повного відпусту. У 1872 р. неподалік колишнього монастиря була зведена каплиця Положення чесного пояса Пресвятої Богородиці.
Справжньою цінністю монастиря була чудотворна ікона. Невідомий художник відтворив на дереві з’явлення Богородиці з Дитятком на руках. Після закриття монастиря ікону передали до яворівського костелу, але українська громада через суд забрала її і помістила в яворівській церкві Святого Юрія, де вона знаходиться донині.
У 1933 р. в Ліску Чернилявському було закладено Хресну дорогу і встановлено подвійний відпуст. У 1935 р. у Перемишлі створено копію Лісківської чудотворної ікони Богородиці. У 1963 р. богослужбова каплиця була закрита. Їі відродження настало аж у 1991 р. Через три роки біля неї було споруджено фігуру Матері Божої, а згодом і нову Хресну дорогу, яку завершує гробниця з дерев’яною скульптурою Ісуса Христа. У 90-х р. неподалік цієї святої місцини, в урочищі Студенець, де є ще одне джерело цілющої води, було споруджено капличку Святого Онуфрія.