Церква Пресвятої Трійці — єдина львівська унікальна дерев’яна церква, збережена з XVII ст. Деякі історики припускають, що церкву на околиці міста спорудили в часи, коли 1654 р. до Львова наближалося військо українського гетьмана Богдана Хмельницького, і навіть за сприяння самого гетьмана. На вході до храму висить табличка ще радянських часів, яка гласить, що цю пам’ятку архітектури збудовано 1654-го. Однак за останніми даними, знайденими в архівах Кракова, храм спорудили мешканці с. Сихів 1600 р.
Сихівський храм є одним із небагатьох у Західній Україні, які славляться своїм внутрішнім розписом.
Стінопис церкви датований 1683 р. У рослинний орнамент вписано зображення трьох святих воїнів: Теодора Тиронського, Юрія Переможця і Дмитрія Солунського. Такий вибір святих відповідає героїчному часові, у якому був створений стінопис. Воїни одягнуті у панцирі, в їхніх руках списи і щити. Інтер’єр храму також оздоблений багатьма іншими сценами зі Святого Письма. На правій стіні храму знаходиться ікона, на якій зображено святого Йосифа та маленького Ісуса. Цю унікальну реліквію подарували церкві ще далекого 1783-го. Невеличкий іконостас гарний і довершений у своїй красі. Однак він є новішим, порівняно з розписом (стиль XVII — XVIII ст.).
Церква має одну особливість — надзвичайно низькі вхідні двері, висота яких становить близько півтора метри. Тому людям, високим на зріст, щоб потрапити всередину, слід зігнутися мало не вдвічі. Цей «карликовий» вхід має свій глибокий духовний сенс. За староукраїнським звичаєм, увійшовши до Божого храму, слід обов’язково поклонитися.
У 1870-х рр. до церкви був прибудований притвор, а також підведені підвалини. Під час реставрації у 1932 р. була розібрана дзвіниця над бабинцем.
У 1971 р. храм покритий ґонтом. Баню храму прикрашає унікальний образ Христа Пантократора. Це рідкісна мистецька пам’ятка, яка увійшла в Довідники багатьох видань світу (!). На стінах вирізьблено старовинні малюнки на старозавітну та євангельську тематику, які збереглися ще з далекого XVII ст. Тут можна побачити й зображені у східному стилі сцени Христових страстей, старозавітну Трійцю, врятування пророка Йони з черева кита. В Україні є лише п’ять храмів з такими розписами.
У 1928–1941 рр. у церкві Пресвятої Трійці служив о. Андрій Іщак, ревний душпастир і відомий науковий діяч. З-під його пера вийшло багато наукових розвідок та рецензій у сфері історичної, догматичної, схоластичної і патристичної літератури, які друкувалися в «Ниві», «Меті», «Богослов’ї» та ін. У часи комуністичної диктатури продовжував виконувати свої священичі обов’язки і загинув від рук енкавеесівців 26 червня 1941 р. Його тіло, проколене багнетами, знайшли через кілька днів після смерті. Отець Андрій Іщак похований на місцевому цвинтарі неподалік від церкви. Папа Іван Павло II під час свого візиту до Львова 2001 р. проголосив його блаженним.