Історія становлення цього храму така. Після освячення землі, наданої громаді УГКЦ під будівництво храму, 23 листопада 1994 року, громадянин Німеччини добродій Марія Йосиф де Вольф (голова Братства Кирила і Методія з Кельну, що в Німеччині, на сьогодні покійний), мав намір збудувати на ній Марійський Центр. Однак через деякі перешкоди, зокрема й фінансові труднощі, стратегію будівництва було змінено. На освяченій землі вирішили побудувати храм Покрови Пресвятої Богородиці та консисторію (приміщення для керівних органів УГКЦ на Східній Україні).

Будівництво храму Покрови Пресвятої Богородиці тривало 9 років і здійснювалось за рахунок добровільних пожертв. З молитви, благословення та зусиль преосвященнішого владики Степана (Меньок), Екзарха Донецько-Харківського, будівництво храму було завершене у 2003 році.

Освячено катедральний храм Покрови Пресвятої Богородиці 3 серпня 2003 року. Чин освячення здійснив Патріярх Любомир (Гузар) у присутності 8 єпископів, великій кількості священства, монашества і мирян з різних куточків України. Знаково, що на цей час у храмі перебувала копія Туринської Плащаниці, перед якою відбувались чуда – зцілення від недуг.

У 2000 році місійне служіння на парохії Покрови Пресвятої Богородиці розпочали сестри Згромадження Сестер Служебниць (ССНДМ). Сестри організували катехитичну недільну школу для дітей і дорослих, провадять систематичне викладання передшлюбних наук, підготовку до сповіді та причастя тощо. До речі, у Донецьку діє монастир Усіх святих українського народу ССНДМ, в якому на сьогодні перебувають троє сестер.

На сьогодні храм є святинею УГКЦ на Донеччині. Це справді катедральний храм: у ньому служиться архиєрейська Літургія, здійснюється рукоположення нових священнослужителів, молоді священики проходять там практику і здобувають досвід священнослужіння, щоденно відбуваються ранішні та вечірні богослужіння, а люд Божий знаходить там духовну потіху і відраду, заносячи свої молитви до Господа Бога, прибігаючи під чесний Покров Божої Матері. Кожен, хто приходить у цей храм, має можливість отримати духовну пораду і підтримку від духовних отців, а також поглибити свої знання про Бога, Церкву, Святе Письмо та збагатити свій духовний досвід, приймаючи участь у богослужіннях, приходячи на заняття до недільної школи чи катехитичні зустрічі з сестрами-монахинями. І вся велич храму і глибокий духовний стан його прихожан виявляється у красивому, мелодійному та урочисто-піднесеному співі хору у неділі та свята.