Дерев`яна церква стоїть у центрі села, біля дороги. Згадується в документах вже у 1515 р. Вона стояла за селом, на горі, тому називалася "горішня". Теперішня дерев`яна церква збудована у 1889 році на місці попередньої з XVIII ст. У 1889 р. для храму великий образ св. пр. Іллі намалював відомий художник Юліан Панькевич. У 1909 р. в інтер`єрі ремонтована.

На поч. 1930-х рр. в селі мав свій маєток Альфред граф Потоцький, який вважався патроном церкви св. пр. Іллі. 1989 року святиню оббили всередині плитами ДСП і розмалювали, а наступного року передали УГКЦеркві. Вона одноверха, хрестоподібна у плані з прибудованими симетрично до вівтаря ризницями. Традиційно оточена піддашшям. Гребені дахів завершують ліхтарі з маківками.

На захід від храму, під кутом до нього, стоїть триярусна дзвінниця. Біля огорожі церковного подвір`я ростуть вічно зелені дерева, а також стовбури колись обрізаних дерев, які заваджають фотографуванню.

Відомо, що "горішня" церква ще стояла після війни, а потім на її місці збудували капличку. Місцева легенда розповідає, що на місці сучасної каплиці на Святій горі у 1241 р. татари спалили монастир. Але декільком монахам вдалося врятуватися від смерті. Після відступу орди вони вийшли на те місце, де стоїть зараз каплиця, і почали ревно молитися. Після довгих молитов на дубі їм появляється образ Матері Божої.

Монахи зібрали громаду і вирішили перевезти образ Божої Матері вниз до церковці. Але це перевезення їм давалося дуже важко. Дві пари волів із тої гори не могли ніяк дотягнути на возі образ Матері Божої. Але все таки чудотворний образ був поставлений у церковці. Коли люди прийшли зранку до храму помолитися, то побачили, що рушники біля Матері Божої були мокрі, а на обличчі Пресвятої було видно борозенки від сліз.

Вирішили повернути чудотворний образ на місце появи. Уже з надзвичайною легкістю тільки одна пара волів підняла образ на місце його появи. Було зрізано дуба і збудовано каплицю, на пеньку того дуба поставлено вівтар, на якому стоїть чудотворний образ. Також на Святій горі є криничка. Сюди на Богоявлення Господнє завжди збиралася не одна сотня прочан.

Вода, як запевняють люди, має лікувальні властивості. І ще, тут була чудотворна ікона Богородиці. Радянському режиму це не подобалося, тому 1984 року криничку засипали, а каплицю закрили. Після 1990 р. святе місце відновили, а 2006 року освятили Хресну дорогу від села на гору.