Монастир Царя Христа, розташований у затишному і спокійному місці великого міста Івано-Франківська, є чи не наймолодшою обителлю отців василіан на території сучасної України. Його будівництво тривало упродовж 1928–1931 рр. (хоч підготовчі роботи розпочалися ще за чотири роки до того). Освячували храм при монастирі три єпископи: Йосафат (Коциловський), Григорій (Хомишин) та Іван (Лятишевський).

Монастир проіснував недовго. З приходом більшовиків у 1945 р. його було ліквідовано, а приміщення храму влада передала Російській Православній Церкві. У 1957 р. церква була закрита: спершу тут була заготконтора, згодом — склад меблів, а ще пізніше — державний архів. Церкву Царя Христа і приміщення монастиря повернули василіанам після виходу УГКЦ з підпілля. 21 вересня 1990 р. сильно пошкоджений за радянських часів храм освятили на честь Царя Христа єпископи Софрон (Дмитерко) та Іриней (Білик). Наприкінці 90-х рр., під керівництвом ігумена о. Володимира Палчинського, було відбудовано і церкву, і монастир.

У церкві вже тривалий час зберігаються мощі святого Католицької Церкви Йосафата (Кунцевича), греко-католицького архиєпископа Полоцького, канонізованого 1867 р. А недавно (у квітні 2010 р.) храм Царя Христа збагатився ще однією реліквією — копією Станіславівської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці Ласкавої. Оригінал цієї ікони-покровительки Станіславова (так до 1962 р. називався Івано-Франківськ) походить з кінця XVII—початку XVIII cт. За народним переказом, ікону написав 70-річний побожний іконописець Даніель на замовлення секретаря вірменської управи Данінга. Данінг перший отримав зцілення від хвороби очей і перший побачив сльози на обличчі Матері Божої. Вважаючи себе не гідним такого скарбу, відніс ікону до костелу. 22 серпня 1742 р. комісія у складі духовних та світських осіб ствердила незаперечний надприроднийхарактер появи сліз на іконі. Того самого року під час Святої Літургії за померлих відбулася зміна барв ікони: дивним чином вона наповнилася блакитним кольором і такою лишалася до кінця богослужіння. 20 жовтня 1763 р. ікону було урочисто перенесено до новозбудованого храму Найсвятішої Марії
Діви Ласкавої і встановлено в головному вівтарі. А 28 вересня 1777 р. Папа Пій VI надав цьому санктуарію відпуст для всіх вірних вірменського, латинського та греко-католицького обрядів, які після Сповіді та прийняття Святого Причастя 20 жовтня, в річницю перенесення ікони до святині, помоляться перед нею за зміцнення і поширення святої віри. 30 травня 1937 р. ікону було короновано. В 1946 р., зважаючи на можливе її знищення, вірмени вивезли святиню до Гданська (Польща), де вона зберігається досі.
Завдяки старанням отців василіан Івано-Франківська була виготовлена копія чудотворної ікони Матері Божої Ласкавої (написала с. Августина, СНДМ). 5 квітня 2010 р. єпарх
Івано-Франківський УГКЦ Володимир (Війтишин) та єпископ-емирит Івано-Франківської єпархії Софрон (Мудрий) благословили та освятили цю ікону. А 21–24 квітня отці василіани Йосафат Фітель та Порфирій Шумило подорожували з нею до Польщі, де вона сповнилася благодаттю біля оригіналу Богородиці Ласкавої в м. Гданську, біля Гурецької чудотворної ікони Матері Божої в м. Лобженіца та Ченстоховської чудотворної ікони Богородиці в м. Ченстохова.