Приблизна відстань до Едмонтона становить 95 км. Перші українські поселенці навколо Вестлока та Баррхеда прибули наприкінці 1920-х років. Більшість із них походили з Лемківщини, особливо села Бальниця, району Ліско, Санікського краю, прикордонного регіону між Польщею та Україною. З хвилею імміграції з України зросло бажання українських поселенців на цій території молитися у власній вірі. Сам початок церкви починався з богослужінь, які проводилися по домівках. Перші священики приїхали з Едмонтону автобусом на хутір Кавулич, їх забрала парафіянка, де проходила служба, і залишилися ночувати до понеділка. О. Іриней Прокентій, ЧСВВ, та о. Михаїл Гаврилюк були двома священиками, які служили тоді. Часом богослужіння проводилися в римо-католицьких церквах Баррхед, Неаполь і Вестлок або в будинку Михайла Гоблака. Перший священик, який вийшов, мав триденну службу – три дні ходив від хати до хати. Кожного дня відбувалося богослужіння, а потім обід для всіх прихожан.

Андрій Гоблак був одним із перших немовлят, охрещених і конфірмованих о. Михайло Гаврилюк у костелі. Мері Кавуліч та Ед Неринг були першими парами, які одружилися в церкві.

Восени 1951 року почали планувати будівництво церкви. О. Стівен Чабурський був головним організатором, і навесні 1952 року церква була побудована за рахунок пожертвувань усіх парафіян, а Пітер Іванков зробив особливий подарунок, володіючи кінотеатром у Баррхеді. Майк Гоблак-старший пожертвував землю під ділянку, і ¾ акра було огороджено. Білл Гоблак став головним теслею, а інші парафіяни допомагали. Було сформовано виконавчий склад: Теодор Гнатко (президент), Джон Гоблак (скарбник), Білл Гоблак (віце-президент) і Гаррі Пишняк (секретар). О. Чабурський приїжджав автобусом або автостопом з Атабаски, і люди жертвували 15 доларів на послуги. Незважаючи на те, що церква була без даху, перше богослужіння відбулося в червні 1952 року під час Зеленого Свята. Традиційно в цей день церкву прикрашають зеленими гілками, як це робили в Україні, і відправляють панахиди за покійними парафіянами. У 1952 році о. Чабурський пішов і о. Петро Петришин очолив парафію, користуючись автобусом як транспортним засобом до 1966 р. У 1966 р. о. Петришин придбав автомобіль.

На початку 1960-х років була створена жіноча виконавча рада: Енн Еванков (президент), Генрієтта Смеречинські (секретар), Мері Гобаль (скарбник). У 1962 році єпископ Ніл Саварин, у співслужінні преосвященного митрата Василія Лаби та о. Петришин, прийшли освятити новозбудований храм. У 1964 році було придбано кладовище поруч із римо-католицьким цвинтарем у Вестлоку. Для багатьох великих церковних заходів, таких як похорони та весілля, парафіяни використовували римо-католицьку парафію у Вестлоку. У 1968 році церква отримала нову ліпнину, а всі праці пожертвував Гаррі Пишняк. У 1969 році о. Петришин був приписаний до Редватеру та сусідніх парафій. О. Тут добре служив Богдан Каричик з 1969 року до своєї смерті у 1977 році. Після цього протягом двох років парафію обслуговували різні священнослужителі, а неодноразово замінював владику Димитрій Грещук.

У наступні роки на парафії служило наступне духовенство: о. Філіп Шіндук (1979-1985), о. Річард Зубак (1985), о. Михайло Ковальчик (1985-1995), о. Дон Боднар (1996-1997), о. Бенні Амброуз (1998-1999), о. Станіслав Бєлі (2001-2008), о. Дон Боднар (2008-2013), о. Славко Думеч (2013-).