Початки
Наша католицька громада Плейн-Лейк почалася з приходом перших українських поселенців з України, які оселилися в цій місцевості в 1900 році. Нам не довелося довго чекати, поки наші священики прийдуть за нею. Перші отці василіяни прибули в район Бівер-Лейк на початку 1903 року і почали відвідувати різні місцевості, де оселялися українські поселенці.

Першим отцем-місіонером Василіяном, який відвідав нашу місцевість, був о. Платонід Філас. Максим Бабич передав парафії 30 десятин зі свого кварталу, а в 1904 р. о. Філас благословив землю, розташовану на північно-східній чверті S. 16, T. 53 R. 12 на захід від 4-го меридіана. Ця земля була обміркована під цвинтар і парафіяльну церкву. Відстань: 26 км. від Lavoy та від Two Hills 19 км.

З корисними порадами о. Філас, ми вирішили назвати нашу церкву та парафію «Українська католицька парафія Пресвятої Трійці з Плейн Лейк Альберта». Наша парафія була широко відома як Дванадцятий Ранч («дванадчий ренч»).

Незабаром після цього о. Філас отримав звістку, що його обрано Провінційним Настоятелем Отців Василіян в Україні. Він залишив Канаду в січні 1905 року.

Поки наші парафіяни збирали гроші на будівництво храму, перші три роки Божественні Літургії відправлялися в домі Іоанна Грицана. Згодом їх відслужили в домі Яна Предика, де часто перебували священики.

Наша Церква
За той час, коли о. Навкратій Крижановський служив на нашій парафії, парафіяни завершили будівництво храму в 1910 році. Головним теслею був Білл Глушак. Загальна вартість церкви склала 300,00 $.

Дуже скоро ця церква стала замалою для наших потреб, і в 1926 і 1927 роках була побудована нова церква – нинішня церква. Вартість цієї церкви становила 10 000 доларів США. Цього разу головним теслею був Гаррі Осецький з Вегревіля.

Отець Йосафат Тимочко (родний дядько о. Йосафата Тиркала) відслужив першу Божественну Літургію в цьому новому храмі.

Владика Василій Ладика, ЧСВВ, благословив Церкву в 1932 році, коли відправив першу Архиєрейську Божественну Літургію. У святкуванні допомагали отець Нікон Горечко, ЧСВВ та інші отці та диякони з Мундаре.

Завдяки щедрим пожертвам наших членів у 1937 р. п. Петро Ліпінський розписав інтер’єр Церкви та встановив ікони за 2 000,00 $. До цього часу ми також змогли придбати все облачення та інші речі, необхідні для Літургійних служб.

Наприкінці 1960-х парафія придбала дизельну піч, яка використовується досі. До цього Джон Предика, Джон Варава чи Гаррі Ланюк розпалювали вогонь, використовуючи дрова та вугілля, щоб зігріти церкву взимку. Іноді, коли парафіяни приходили на Службу, вогню не було, тільки повна церква диму.

У квітні 1962 р. пані Марія Варава та покійний Тоні Савчук організували парафіян для миття всередині церкви. Завдяки цьому церква знову виглядала як нова.

У липні 1993 року в церкві було покладено нове покриття підлоги. Зовні церква була перефарбована в 1954 році, потім у 1974 році і знову в 1988 році, а в 1996 році церква отримала вініловий сайдинг. З моменту побудови церкви нам довелося перекривати дах церкви ґонтом у 1969 році та знову в 1995 році.

Священики та сестри, які обслуговували нашу парафію:
У перші роки священики зупинялися в Джона Предика. Він побудував спеціальний будинок для перебування священика. Цей будинок стоїть і донині. Пізніше отці жили в Йоана Гайдука, потім у Йосипа Костинюка, а потім в Івана Степушина.

Отці Василіяни допомагали нам у всіх духовних потребах. Отці хрестили наших дітей, відряджали вінчання наших молодих пар, відвідували і благословляли хворих, вислуховували наші сповіді, благословляли наші оселі. Вони також служили Божественні Літургії та вели нас на духовні віднови – місії, а під час літніх канікул брати і диякони викладали катехизм із сестрами, який проводився в домі Гайдаків.

Коли зал був збудований, то в залі викладали катехизм. Сестри Служебниці Непорочної Марії викладали катехизм. Коли сестри приходили вчителювати, вони зупинялися в Джона Степушина або Стіва Чернецького.

За останні сто років було багато священиків, які забезпечували духовні потреби та моральний провід нашої парафії. Часто в дитинстві ми приходили до церкви і питали один одного, який священик прийде до нас цього разу. У перші роки прийшли отці Василіяни з Мундаре, серед них були: отці Плантонід Філас (1902 – 1905), Навкратій Крижановський (1905 – 1907 та 1909 – 1932), Василій Ладика (1914 – 1929), Созонт Дидик (1921 – 1929), Георгій Зидан (1924 – 1926), Йосафат Тимочко (1924 – 1931), Порфирій Боднар (1925 –1958), Софрон Дякович (1926 – 1928), Дамаскін Попович (1929 – 19), Василь Каменецький (1929–1935 та 1942–1943 & 1949–1952), Никон Горечко (1931 – 1933), Василь Каменецький (1931 – 1935), Павло Гевко (1931 – 19), Теодозій Добко (1932 – 1934), Ніл Саварин (1932 – 1943), Марк Романович (1933 – 1944), Веніамін Бараник (1933 – 1941), Матвій Сянчук (1934 – 1938), Діонісій Дзиголик (1935 – 1936), Інокентій Ричкун (1935 – 19), Мартирій Вінкентійло (1937 – 19), Маркіян Пасічник ( 1938 – 19), Бернард Дрібненький (1942 – 1943 і 1944 – 1946), Себастьян Курило (1943 – 1945), Віктор Сорока (1944 – 1950), Мирон Дацюк (1945 – 1948), Віталій Підскальний (1947 – 1948), Єром. Чими (1948 – 1956).

Після Другої світової війни, з приходом одружених священиків з України, які були під керівництвом єпископа – ми їх називаємо єпархіальними священиками – владика Ніл Саварин з допомогою отців василіян почав розміщувати цих священиків на парафії. У 1950 році в Двох Пагорбах було придбано будинок, і таким чином утворився район, який складався з Двох Пагорбів, Нового Києва, Рівного Озера та Волосатої Гори. У нашій області служили отці: Володимир Тарновський (1950 – 1956), Богдан Ганушевський (1956 – 1963), Петро Литвин (1963 – 1978), Іван Макух (1978 – 1997), Річард Зубак (1997 – 1998), Іван Сембрат, ЧСВВ (1998 – 1999), диякон Михайло Шапловський (1999 – 2000).

Серед отців, які служили нам від 1998 року, є: Мирон Чимій, ЧСВВ, єпископ Лаврентій Гуцулак, ЧСВВ, Давид Мотюк, Павло Хомницький, ЧСВВ, Йосафат Тиркало, ЧСВВ та отець Іван Сембрат, ЧСВВ. З 2006 року о. Парохом парафії був Богдан Нагачевський.

Як бачимо, за сто років нашої парафії у нас служило сім священиків, які потім були призначені єпископами: владика Василій Ладика, ЧСВВ, владика Ніл Саварин, ЧСВВ, владика Ієронім Хімі, ЧСВВ, владика Мирон Дацюк, ЧСВВ, єпископ Лаврентій Гуцуляк, ЧСВВ, єпископ Давид Мотюк та єпископ Павло Хомницький, ЧСВВ. У нас також є син з однієї з наших піонерських сімей, який також був призначений єпископом, єпископ Северіян Якимишин, ЧСВВ. Це честь, що такі розумні, талановиті та люблячі священики служать нашій парафії.

Парафіяльний зал
Наша парафіяльна зала була побудована в 1938 році. У 1950-х роках ми додали нову кухню з водопроводом і їдальню. Ця будівля допомогла нашій парафії стати центром у громаді. За ці роки ми проводили в залі свята, весільні бенкети та поминки. Велика подяка жінкам і чоловікам, які допомогли з цими функціями на благо нашої парафії та парафіян.

Парафіяльний цвинтар

Наш парафіяльний цвинтар є місцем спочинку приблизно 225 парафіян, які відійшли у вічність. Найдавніший надгробний знак датується 1905 роком, і є багато непозначених могил, оскільки сім’ї не могли дозволити собі кам’яні знаки. З роками дерев'яні хрести згнили і не були замінені. Нестор Гуменюк наприкінці 1980-х років спорудив гарну та унікальну огорожу, що охороняє цвинтар. Різні люди зробили фінансовий внесок у цей проект. Ялини посаджені в 1995 році.

Кожного року наша парафія виділяє одну неділю після Великодня, зазвичай у травні, щоб згадати парафіян, які відійшли у вічність. Тієї неділі ми зазвичай збираємо багато колишніх парафіян, які повертаються до своїх коренів.

Сьогодні
Сьогодні, коли ми святкуємо 100-річчя нашої парафії, ми маємо велике щастя, що з нами є єпископ Лаврентій Гуцулак, ЧСВВ та єпископ Северіян Якимишин, ЧСВВ. Ми також дякуємо отцю Йоану Сембрату, ЧСВВ, за допомогу в підготовці до цієї події.

Протягом останніх ста років ми були благословенні багатьма чудовими священиками, братами та сестрами, які служать духовним і моральним потребам наших парафіян. Вони посіяли зерна Віри, Надії та Любові. Вони принесли «Світло Христа» і радість Господа в різні аспекти нашого парафіяльного життя. Отці своїми проповідями заохочували нас до більшого розуміння нашої Української Католицької Церкви та глибшої любові до нашої віри. Брати і сестри допомогли нашій молоді пізнати і полюбити Церкву, а також допомогли нам зробити наші перші кроки у наших стосунках з нашим Небесним Батьком.

Нехай Бог винагородить отців Василіян і Сестер Служебниць Непорочної Марії, а також наших єпископів стократним благословенням за їх чудову працю в Божому винограднику.

Нехай Пресвята Мати продовжує заступатися за вас і ваші спільноти перед престолом нашого Небесного Отця про необхідну ласку та мудрість, щоб ви могли продовжувати поширювати Добру Новину та Любов Ісуса.

І нехай Бог благословить усіх присутніх у відповідь на вашу участь і молитви за добро нашої парафії.

(Це презентація Віктора Лозового з нагоди перших 100 років парафії)