Розташування: півкм. від CPR і CNR в північній частині міста Vegreville. На початку було лише 8 сімей, які їздили на церковні служби між Вегревілем і Мундаре. Перші поселенці були дуже бідними. Пресвітеріанська церква Канади, зацікавившись українськими поселенцями, у 1907 році збудувала церкву у Вегревілі, щоб залучити людей. Пресвітеріани не отримали багато сімей і за короткий час закрили свою місію. О. Навкратій Крижановський запропонував викупити порожню церкву (22’ х 36’) для наших вірних. Коштував 1000,00$ – 200,00$ було зібрано серед вірних, 300,00$ були подарунком отців Василіян у Мундаре, а 500,00$ були взяті як позика під заставу окремих членів. У 1925 році церква була перенесена, а в 1935 році була побудована добудова.

У ті роки деякі прокомуністичні елементи, а також українські православні намагалися дестабілізувати високопатріотичну громаду українських католиків у Вегревілі. Парафіяни завжди були вдячні Богу за те, що їм не довелося боротися за свою церкву в цивільних судах.

Фундаторами парафії були: М. Засейбіда, який багато років опікувався храмом і помер у 1926 р. Серед інших знаходимо П. Кульматицького, В. Кирилюка, І. Петецького, Ф. Лемішка, С. Гулієвича, П. Тимчук та Н. Никифорук.

Владика Никита Будка відвідував церкву двічі, а владика Ладика в 1930 і 1937 роках, а пізніше Єпархи Едмонтонські багато відвідували. У 1921 році парафію відвідав Митрополит Львівський Андрей Шептицький, Україна.

Церковне майно було закладено в 1939 р. Парафіяльний зал освятили 14 травня 1939 р. отці Навкратій Крижановський і Марк Романович. Цвинтар належить місту Вегревіль.

Сестри Служебниці Непорочної Марії, які багато років служили громаді, вирішили в 1943 році заснувати монастир у Вегревілі. Їхня наполеглива праця з дітьми та малозабезпеченими була високо оцінена всіма вірними. Сестри також викладали в Окремій школі. Між 1947 і 1948 роками парафіяни вирішили побудувати нову церкву, а стару церкву продали парафії у Ворвіку. 40 посвячених родин розпочали будівництво церкви, підтримуючи будівництво працею та коштами. Художню роботу в церкві виконав художник Т. Баран. Незабаром кількість вірних зросла до 480 сімей, і отці Василіани також вирішили заснувати свій монастир у Вегревілі.

Жіноча допоміжна група святої Анни дуже підтримувала парафіяльну діяльність і в 1948 році приєдналася до новоствореної Ліги Українських Католицьких Жінок Канади, створивши одну з найсильніших жіночих організацій в єпархії.

Отці Василіяни, які служили церковній спільноті від початків: о. Навкратій Крижановський, о. Созонт Дидик, о. Порфирій Боднар, о. Никон Горечко, о. Василій Камінецький, о. Марк Романович, о. Георгій Зидан, о. Епіфаній Теодорович, о. Ніл Саварин, о. Андрій Трух, о. Теодозій Добко, о. Бенедикт Гринишин, о. Модест Гнесько, о. Віталій Підскальний, о. Єронім Чимі, о. Бернард Дрібненький, о. Амвросій Винник, о. Євген Білик, о. Віктор Сорока, о. Матвій Сянчук, о. Мирон Дацюк, о. Сотер Підскальний, о. Ювеналіс Слота, о. Дам’ян Велещук, о. Володимир Шевчук, о. Мефодій Ничка, о. Сотер Юник, о. Йосафат Кончак, о. Ігнатій Головайчук, о. Вінцент Причідко, о. Роман Кравець, о. Йосафат Тиркало, о. Даніель Вах, о. Юстин Єващишин.