Церква має 40 соток землі (25 соток – сільськогосподарська) і 6,5 км. на південний схід від м. Михайла. Перші поселенці прибули в 1896 р. (родини І. Данчука, І. І. Юрківа, І. Ю. Хомляка та Л. Процінського) з Бродівщини та Чортківщини Західної України. Більшість парафіян жили за кілька миль у Востоку. У 1897—1901 роках з України прибуло ще 19 родин. О. Нестор Дмитро, перший український католицький священик у Канаді, прибув із США у 1896 р. У 1898 р. за підтримки о. Павла Тимкевича громада вирішила купити 10 акрів землі ($10,00) для своєї церкви. О. Тимкевич, приєднавши землю під майбутню парафію, виїхав до США. Починаючи з 1900 р. о. Іван Заклинський опікувався духовними потребами парафії. Перебував удома у І. Данчука, В. Гриніва та Собка Андрухів. Був ще один єпархіальний клір о. Василія Жолдака, який створив список вірних, а потім повернувся в Україну. З гордих початків української католицької громади в Канаді ми бачимо з деяких спогадів, як деякі елементи намагалися завдати шкоди нашим вірним: «У ті часи кілька агентів Росії проникало в наш народ. Багато разів одягнені в чорні ряси, з довгими бородами та волоссям, вони під прикриттям православ’я поширювали російський імперіалізм. У Востоці був батюшка (священик) М. Корчинський, який заснував свою церкву. Його підтримав о. Крохмальний, відсторонений український католицький священик, який спеціально дезорієнтував вірних. Деякі наші парафіяни, дезорієнтовані цими агентами, намагалися залучити до нашої громади цього православного священика. Тут почалася темна сторінка нашої історії. Протистояння, тертя і судові баталії закінчилися в 1918 році. Нарешті в ті дні у Востоці була побудована каплиця, щоб захистити вівтар від вітру і сонця. Згодом була побудована резиденція, і парафіяни почали збирати будівельні матеріали для своєї першої церкви».

Перша споруда церкви – 1903 р. о. Антоній Строцький, ЧСВВ, почав відвідувати вірних у районі Восток і за його ініціативи вірні зібрали необхідний матеріал для побудови свого першого храму (20’ х 26’) і резиденції у 1904 р. З 1903 р. о. Йосафат Тимочко, ЧСВВ, освятив храм у 1904 р., а за ним освятили отців Афанасія Филипіва, Навкратія Крижановського та Созонта Дидика. У 1910 році парафіяни вітали нашого найвищого церковного діяча з України, митрополита Львівського Андрея Шептицького. Ночівлю забезпечив п. І. Старко. Глава Української Греко-Католицької Церкви одразу усвідомив руйнівну роботу російських «батюшок», метою яких було не розбудову релігійного життя, а його руйнування. Церкви на той час були зареєстровані не як частина релігійного утворення, тобто Української Греко-Католицької Церкви, а їхня власність була передана опікунам. Російські емісари намагалися вплинути на опікунів церков. Маючи їхню підтримку, вони передавали власність наших церков під свою юрисдикцію. Митрополит Андрей Шептицький, свята людина, усвідомлював, що жертви наших вірних були величезними. Він попросив священиків і вірних забезпечити майно, включивши його під католицький капітул. Єпископ Микита Будка відвідав парафію в 1914 році, відправивши Божественну Літургію в домі Антона Слободи. Протягом семи років о. Навкратій Крижановський відправляв Божественну літургію в домі пана А. Слободи, аж до приєднання костелу до католицької капітули.

Нова будівля церкви – це була перша церква з червоної цегли в Північній Альберті. Підрядником будівництва був К. Шеремета. Вартість будівництва склала 11 000 доларів США. Архітектурна споруда була копією типової української церкви в Україні. Церква дуже добре доглянута. О. Георгій Зидан, ЧСВВ, сприяв будівництву Народного дому та заснуванню о. Товариство імені Маркіяна Шашкевича. Завдяки старанням о. Ніла Саварина церкву розписали зсередини, збудували дзвіницю та заснували нову організацію Братства українців-католиків (УКБК). Освячення храму було заплановано на 24 травня 1925 року, але погода не дозволила цього зробити. 25 жовтня 1925 р. церкву освятили. 10 липня 1932 р. та 25 травня 1941 р. парафію відвідав єпископ українців-католиків у Канаді. Серед багатьох видатних родин парафії тут варто згадати одну парафіянку. Петро Пальцат, який виявив використання підробленої печатки від імені РПЦ для підробки документів і надав суду вагомі докази цього. Завдяки його гострому розуму в 1918 році була визнана справедливість щодо українських вірних. Біля церкви парафія має власний цвинтар (2 га). Уся громада, крізь багаторічну турбулентність у минулому, зберегла свою ідентичність як видатна парафіяльна громада Української Католицької Церкви в Канаді. З парафії були монашеські покликання: Чотири отці Василіяни: Боніфацій Слобода, Дам’ян Велещук, Ігнатій Головайчук та Антоній Головайчук; дві Сестри Служебниці Непорочної Марії: с. Зоя Франциска Юрків та с. Боніфація Юлія Слобода. Парафію обслуговували отці Василіяни: Антоній Строцький, Йосафат Тимочко, Афанасій Филипів, Навкратій Крижановський, Созонт Дидик, Василій Ладика, Софрон Дякович, Георгій Зидан, Павло Олінський, Ніл Саварин та Ігнатій Лесюк. З 1950 по 1982 рік о. Парафію обслуговував Євген Дмитрук. О. Дмитрук прибув із Німеччини, куди втік наприкінці Другої світової війни разом із дружиною Неонілою, синами та дочкою. Нинішнім парохом є о. Йоан Сембрат, ЧСВВ.