Дерев'яна церква в Барилові збудована західніше попередньої в 1885-1888 рр. стараннями о.Емиліяна Тарнавського, батька генерала Мирона Тарнавського. Канонічна візитація храму проходила в 1905 р. і він був застрахований у товаристві "Дністер".

За конструкцією церква хрестова в плані триверха. До вівтаря з обох боків прибудовані ризниці, до бабинця від заходу - рівноширокий присінок на три входи. Також є двері в західній стіні південного крила нави. Будівля оточена піддашшям, усі стіни фарбовані на блакитно і вертикально шальовані дошками. Середхрестя нави традиційно завершує світловий восьмерик, накритий низбкою банею з ліхтарем і маківкою. Подібне завершення, тільки менших розмірів, влаштоване не гребенях дазів бабинця та вівтаря. Зараз усі верхи перекрито металізованою бляхою.

Серед внутрішнього убранства головну увагу привертає іконостас, на якому поміщені ікони переважно сучасної роботи. Над царськими воротами прикраплена копія ікони Почаївської Божої Матері. У церкві є три ікони св.Симеона Стовпника. У вівтарній частині цікавими є різьблені з дерева скульптури херувамів та святих, а також старовинна ікона Матері Божої.

У північно-західному кутку подвір'я знаходиться дерев'яна триярусна дзвіниця, накрита наметовим дахом.

На церковному подвір'ї колись був сільський цвинтар. Крім вищезгаданих могили священника та розп'яття на місці престолу старої церкви, тут стоїть ще п'ять хрестів. Частина з них, можливо, походить з території села. Пам'ятки могли перенести на церковне подвір'я після руйнації їх радянською владою.

Крім двох типових розп'ять кінця XIX - поч. XX ст., тут є хрест обітниці тверезості, Йорданський хрест та символічна могила героїв. Могилу увінчує дерев'яний хрест, в підніжжі якого закріплений металевий тризуб. Могила, яка була вперше насипана в часи міжвоєнної Польщі або німецької окупації, неодноразово була зруйнована. Одного разу, коли її знищили більшовики, українські повстанці за ніч знову насипали її шапками.

З 1786 р. в Барилові служили 15 священників:

1786 р. - о.Григорій Морозовський;
1796 р. - о.Гроля Шанковський;
1807 р. - о.Іван Марницький;
1850 р. - о.Степан Ставрисієвич;
1853 р. - о.Степан Давидович;
1856 р. - о.Емиліян Тарнавський;
1918 р. - о.Євген Давидович;
1921 р. - о.Василь Пришляк;
1923 р. - о.Іван Нагурський;
1935 р. - о.Павло Олійник;
1935 р. - о.Микола Дідушик;
1937 р. - о.Петро Перестпко;
1939 р. - о.Павло Олійник;
1973 р. - о.Степан Луців;
2007 р. - о.Володимир Луців