Василіянський монастир Святого Миколая в Крехові на Львівщині, який став визначним паломницьким центром, має 400-літню історію. Чернече життя тут започаткували монахи Йоїл та Сильвестр ще на початку ХVІІ століття, поселившись на горі Побійні в лісовій печері. Вони збудували невеличку дерев’яну церкву Святих Апостолів Петра і Павла, капличку Святого Благовіщення та келії для ченців.

1613 року монастир перенесли на нинішнє місце. Землю для побудови обителі подарував монахам гетьман Речі Посполитої Станіслав Жолкевський. Кількість ченців зростала, збільшувалася й кількість святинь.

У середині XVII століття на території монастиря було побудовано дерев’яні храми Святого Миколая, Пресвятої Трійці, Преображення Господнього, каплицю Пресвятої Богородиці, келії. Монастир обнесли мурованою стіною з вежами. Він став оборонним. На кінець ХVII — початок ХVІІІ століття уже сформувався цілий архітектурний комплекс.

Від часів заснування монастиря в Крехівській обителі зберігається чудотворний образ Святого Миколая Мирлікійського. У 1808 році до храму перенесли плакучу ікону Пресвятої Богородиці. Папа Лев ХІІ 1902 року надав Крехівській василіянській церкві статус повного відпусту.

Добре відома була монастирська бібліотека, яка містила понад 16 тисяч рідкісних рукописів і стародруків. Тут працювали письменники, поети, учені Іван Франко, Василь Щурат, Іван Огієнко, Іларіон Свенціцький…

У 1949 році радянська влада насильно переселила всіх ченців до Унева. Спершу тут зробили школу фабрично-заводського навчання, пізніше — піонерський табір, потім — школу-інтернат для розумово відсталих. Церкву Святого Миколая перетворили на склад. Монастир було доведено до руїни.

Після повернення монастиря отцям Василіянам в обителі було проведено реставраційні роботи. Сьогодні повністю відновлено історико-архітектурний ансамбль монастиря.

Тисячі паломників їдуть до Крехова, щоб скласти подячні молитви Богові перед чудотворними іконами Верхратської Пресвятої Богородиці і Святого Миколая.