Церква датована ХІХ ст (1856-1870 роки), побудована за за проектом польського архітектора Менчинського Ф. та посвячена на честь великомученика Димитрія Солунського. Розташовується біля дороги Н09 в центрі села, навколо храму розташоване кладовище, з іншої сторони якого тече річка Прут. У радянський період (у 1954-1987 рр.) церква була закрита та охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 1139). Церква була покрита гонтом до кінця 1980-х років, коли її частково перекрили бляхою. Після реставрації, проведеної у 2017 р., центру знову перекрили гонтом. Церкву використовує громада Української греко-католицької церкви.

Церква п'ятизрубна, хрестоподібна в плані з великим квадратним центральним зрубом нави та короткими бічними раменами, побудована в гуцульському стилі з смереки, розташована на кам'яному фундаменті. Бруси зрубів з’єднані врубами в простий замок з подвійним вирізом та шипом. Шатровий дах нави з невеликим ліхтарем та маківкою розташовується на восьмисторонній основі, яка лежить на квадратному зрубі нави та висотою не перевищує вершин двоскатних дахів бокових зрубів. Дахи бокових зрубів теж мають невеликі маківки з хрестами. До вівтаря примикають ризниці. Церква має широке опасання, яке розташовується на вінцях зрубів, які мають фігурні вирізи. Храм перекритий гонтом. В середині зруби поєднані арковими переходами.

В церкві зберігся темперний живопис ХІХ ст. Відповідно до напису на іконі Св. Миколая Чудотворця з п'ятиярусного церковного іконостасу він був розписаний Антонієм Оржеховським.

До складу пам'ятки входить двоярусна дерев'яна дзвінниця. Перший ярус дзвіниці квадратний, збудований зі зрубу, а другий має каркасну структуру та вісім стін з голосниками. Дзвіниця має опасання та шатровий восьмигранний дах.