Церква була побудована в 1914 році в північно-західному Йорктоні. Владика Никита Будка декілька разів відвідував парафію і освятив храм 23 серпня 1914 р. 11 листопада 1911 р. та 22-25 вересня 1921 р. парафіяльні та районні вірні вітали Слугу Божого Митрополита Андрея Шептицького. Парафію відвідав Апостольський Делгат А. Кассуло 29 жовтня 1927 р. та 13 червня 1935 р., а також кардинал Евген Тіссерант у 1947 р. Починаючи з 1951 р., майже на кожному великому заході були присутні Архиєпископ і Митрополит Максим Германюк; Також, починаючи з 1951 року, парафію щорічно відвідував єпископ Андрій Роборецький. 11 липня 1968 р. парафія та монастир отців редемптористів приймали кардинала патріарха Йосифа Сліпого.

Церква — це масивна споруда зі сталі, бетону та цегли, побудована в архітектурному стилі куполоподібної візантійської хрестоподібної базиліки розміром 138 x 72 фути. Купол, який домінує над віссю рамен, що перетинаються, і склепінчастий дах покриті мідним листом, пофарбованим сріблом. У 1954-1955 рр. стараннями о. Провінціала Володимира Маланчука (теперішнього єпископа українців-католиків у Франції) та о. Іоанна Бали, ЧСР, було розширено східне крило костелу. Тепер церква має два головних входи: первісний південний вхід і новий східний вхід з притвором і хорами. Оригінальний хор над південним входом тепер служить галереєю для вірних; щоб доповнити симетрію конструкції та забезпечити більше місця для відпочинку, у північному крилі була побудована друга галерея. Святилище і головний вівтар знаходяться на осі рукавів, що перетинаються; таким чином вірні можуть стежити за святими богослужіннями з усіх місць церкви. У 1964 р. за головним вівтарем було розміщено новий великий ктиторський розпис храму — ікону Матері Божої Неустанної Помочі в оригінальній композиції з листя та плодів виноградної лози. Новий вівтар, в основі якого двадцять вісім різьблених фігурок святих, встановлено в святині в 1965 р. Ікону-покровитель церкви написав Ігор Сухацев, який також виконав вівтар і різьбу в святині; різба була виконана Уорреном Смітом з Торонто.

Над святилищем домінує великий центральний купол, який піднімається на висоту п’ятдесяти п’яти футів і підтримується чотирма аркадами та пілястрами. Мистецько оздобив храм у 1939-1941 рр. Степан (Стефан) Меуш, роботи якого збереглися донині. У оздобленні купола митець застосував фрескову техніку масляної основи та обрав тему «Звіщення Пресвятої Богородиці на небі»: в оточенні ста п’ятдесяти семи ангелів. Бог Отець дарує Своє благословення, коли Христос Цар встає зі Свого престолу, щоб увінчати Свою Святу Матір Марію. Розгорнута книга біля ніг Марії проголошує слова «Маріє, Заступниця християн, Заступниця і Неустанна Помічниця!», а серед численних ангелів блакитні стрічки з золотими написами повторюють слова ангельського хору «Радуйся Діво Пресвята Царице небес». , свят, свят, свят, алілуя». У центрі цієї композиції Святий Дух представлений голубом, світло якого опромінює Небесне благовіщення. Барабан, що підтримує купол, містить двадцять чотири вікна та прикрашений вісьмома шестикрилими ангелами в натуральну величину, що представляють серафимів-охоронців небес. Інші картини в церкві були виконані в техніці олія на полотні, а потім прикріплені до стін. (Дивіться кольорові фотографії.)

Окрім розписів С. Меуша та І. Сухачева, церкву прикрашають дванадцять пророків, зображених у медальйонах на головній аркаді, та інші святі зображення; чотири євангелісти на підвісках були намальовані в 1920 році о. Х. Мецгером, ЧССР.

До реконструкції святині над головним вівтарем височів балдахін, на якому стояла перша скинія костелу. Балдахін було демонтовано, тоді як скинія, копія церкви, спроектована братом Ідесбальдом, ЧССР, пізніше була встановлена в каплиці підвалу церкви. Нині зберігається в головній ризниці костелу; в цю ризницю входять із західної стіни північного крила і мають доступ до прилеглої монастирської споруди. У цій ризниці також зберігається перша церковна ктиторська ікона; ця ікона, написана на дереві, є завіреною копією ікони, освяченої Папою Бенедиктом XV у 1916 році, яка нині зберігається в церкві Отців Редемптористів у Римі.

У церкві є дерев’яні лави, які вміщують бл. 700 місць, є електричне освітлення, центральне газове опалення та сантехніка. Його будівництво стало реальністю завдяки зусиллям вірних під керівництвом преподобного Ахілла Делаєра, CSSR, і було збудовано Дж. Логаном з Йорктона.

Безпосередньо біля церкви на цьому місці встановлено великий металевий хрест вигадливого дизайну на бетонній основі — пам’ятний знак 1939 року на честь 950-річчя християнства в Україні. Копія гроту Богоматері Лурдської знаходиться в монастирських садах, що прилягають до церкви. Монастир отців редемптористів і друкарня «Глас Ізбавителя» розташовані на захід від церкви. На відповідній північній і південній сторонах цих приміщень розташовані комбінований монастир і Академія Святого Серця Сестер Служебниць Непорочної Марії та будівля, яка раніше служила коледжем Святого Йосифа, яким керували Брати християнських шкіл. Парафіяльний зал знаходиться недалеко. Весь цей комплекс відомий як Йорктонська місія.

Українське поселення на цій території почалося в 1902 році з сіл Угринь, Григорів і Чехів Бучацького повіту. Засновниками цієї парафії були: Хр. Баран, Демко Благей, Ілярій Благей, Проць Броцький, Вец Іван, М. Головачук, С. Гулька, Андрій Добко, Микита Добко, Яків Заблоцький, Ілярій Кітляк, П. Корніковський, Сем Крамар (Крамер), С. Крамар, Теод. Кучмерик, Іван Марусечка (Марушечка), Теод. Наконечний, Софрон Олексе-вич, Теод. Олексевич, вип. Павлюх (Павлюк), Григорій Пристай, Юрко Пристай, Мартин Скалуба, Гр. Слугоський, Дан Смукович, Гр. Сніданко, Іван Фе-дорович, Мих. Хавар (Чавар), Ваврик Шпа-ковський, С. Яремко і Демко Яремко.

Першим поселенцям духовно служили бельгійські отці-редемптористи, які прибули до Канади, щоб започаткувати місіонерську працю серед новопереселених слов’янських народів. Вони заснували римо-католицьку парафію Св. Герарда та допомагали парафіянам будувати костел. Преподобний Ахілл Делаєр, ЧССР, бельгійсько-фламандського походження, вивчав українську мову і присвятив себе місіонерській праці серед українських поселенців. Він прийняв український обряд у 1906 р. і таким чином став першим редемптористом українського обряду. Його стараннями 7 вересня 1910 року в Йорктоні була створена українська католицька парафія; у 1913 р. побудовано монастир для української гілки отців редемптористів;

через рік за сприяння вірних було збудовано костел Матері Божої Неустанної Помочі. З 1910 по 1913 рр. до побудови костелу богослужіння для вірних відбувалися в каплиці римо-католицького костелу св. Герарда; ця парафіяльна каплиця була обладнана відповідно до вимог українського обряду, включно з іконостасом.

З найпершого періоду його праці серед українського народу. Преподобний А. Делаер передбачив, що, незважаючи на його старання, поселенці все ще прагнули мати своїх пасторів. Відтак він домовився, щоб парафію відвідали о. Васій Жолдак 15 березня 1904 р. та о. Навкратій Крижановський, ЧСВВ, 5 травня 1905 р. Незабаром після цього четверо отців редемптористів, трохи знаючи мову, прибув на парафію. І нарешті місіонерську працю в Йорктоні та околицях розпочали українські душпастирі Чину Редемптористів. Ці священики. Йосиф Бала, Йоан Бала, Степан Бахталовський, Андрій Рудакевич, Миколай Коп’яківський, Григорій Шишкович, Василь Осадець, Дмитро Гаврилюк, Роман Хом’як, Воло-димир Корба, преподобний Джозеф Корба, преподобний Майкл Шудіо, преподобний Грегорі Шавель, преподобний Стівен Дж. Шавель, преподобний Стівен С. Шавель, преподобний Майкл Ференц і кілька молодших отців були готові зіткнутися з труднощами та незручностями у своїй місіонерській роботі через прерії Саскачевану. Їхня відданість справі залишила незабутнє враження майже в кожній парафії Саскачевану. У своїй праці отці засновували парафії, керували святими місіями, про що згадують численні місійні хрести, які вірні ставлять біля своїх храмів, плекали національну свідомість у виховному та організаційному житті вірних.

Йорктон, як осідок української гілки Отців Редемптористів, став важливим душпастирським центром провінції і продовжував бути таким із розвитком Саскатунської єпархії. Стараннями Отців Сестри Служебниці Непорочної Марії прибули до Йорктона в 1915 році; до 1917 року вони побудували свій жіночий монастир і відразу ж відкрили дитячий будинок і денну школу. У 1945 році учнів з першого по восьмий клас було переведено до школи Богоматері Неустанної Помочі (Святої Марії), а початковою структурою стала Академія Святого Серця для дівчаток з дев’ятого по дванадцятий класи. Початкова школа Св. Марії заснована з ініціативи настоятеля Стефана Бахталовського та о. Григорія Шишковича; з того часу в Йорктоні в 1959 і 1967 роках було відкрито ще дві окремі школи.

Між 1919 і 1920 роками завдяки зусиллям преподобного Ноеля Марії Декампса, CSSR, і преподобного Луїса Ван ден Боша, CSSR, Товариство розширення церкви Торонто за грошової допомоги вірних парафії та провінції побудувало середню школу для молоді. Українські чоловіки. Цей навчальний заклад був переданий під керівництво Братів християнських шкіл і став відомий як Коледж Святого Йосипа. Першим українським юнаком, який вступив до Ордену братів християнських шкіл, був брат С. Мефодій. Завдяки його цілеспрямованим зусиллям Академія та Колегіум отримали дозвіл Департаменту освіти Саскачевану включити уроки української граматики як обов’язковий предмет до шкільної програми.

Окрім цих навчальних закладів, Отці Редемптористи завжди усвідомлювали потребу виховання та виховання майбутніх душпастирів і монахів свого Чину. Через цю турботу вже в 1915 році в монастирі було засновано новіціат; монастир також служив як ювенат (мала семінарія) у 1935 році, а пізніше між 1940-1947 та 1964-1965 як головна семінарія.

Йорктон також став великим видавничим центром для української громади. У 1922 році отці редемптористи започаткували у своєму монастирі друкарню, яка продовжує процвітати донині. До 1923 р. вони видавали щомісячний журнал «Голос Ізбавителя», який у 1933 р. змінили на «Голос Спасителя»; обидві версії перекладаються як «Голос Викупителя». Ця публікація все ще виходить під редакцією преподобного Майкла Шудіо, CSSR. У 1933 році під керівництвом о. Степана Семчука Братство українців-католиків Канади розпочало щомісячне видання «Бюлетеня», який пізніше став двомісячником «Будучність нації». У 1935 р. стараннями настоятеля Миколи Коп’яківського, CSSR, розпочато видання «Календаря Відкупительського голосу»; у 1950 р. провінціал Максим Германюк (теперішній митрополит Канади) започаткував видання та став редактором «Логосу», освітнього теологічного щоквартальника. Крім того, друкарня «Голос Викупителя» видає тисячі молитовників, проповідей та різноманітних навчальних буклетів і брошур. До 1954 року під керівництвом преподобного провінціала Володимира Маланчука та священика Стівена Дж. Шавелла, директора друкарні, було збудовано нову будівлю для розміщення друкарні.

Ці монументальні досягнення отців-редемптористів Йорктонської місії поставили Йорктонську парафію Матері Божої Неустанної Помочі в ряди головних парафій єпархії. Ще 1914 року, з 27 по 29 листопада, тут відбувся перший єпархіальний з’їзд українського католицького духовенства в Канаді під проводом єпископа Никита Будки. Починаючи з 1916 року, Йорктонська місія та церква Богоматері Неустанної Помочі стали місцем паломництва; у 1941 р. у паломництві взяли участь чотири тисячі українських паломників із Саскачевану та сусідніх провінцій. З 13 по 15 жовтня 1933 р. вперше в провінції та єпархії вулицями Йорктона пройшла урочиста релігійна процесія з Пресвятою Євхаристією в пам’ять 1900-ліття Христового Відкуплення людства. У 1936 та 1937 роках на парафії відбулися значні національно-релігійні урочистості з нагоди 950-ліття Хрещення України та Покрови Божої Матері над українським народом.

У цій парафії також відбувся історичний Конгрес українців-католиків у Канаді, на якому було вирішено організувати всі членські організації на національному рівні; тут також відбувалися численні з’їзди українських учителів.

Парафія Матері Божої Неустанної Помочі була благословенна численними покликаннями; з цієї парафії та Йорктону походять о. Теодозій Добко, ЧСВВ та о. Вінцент Федорович, CSSR, а також наступні Сестри Служебниці Непорочної Марії: с. Рут Аней, с. Патриція Енн Лейсі, с. Юліана Розалія Панковська, с. Люсі Марія. Проців, с. Лаура Елізабет Прокоп, с. Бенінья Мері Скалуба, с. Айріс Яуні, с. Жермен Ольга Богдан, с. Патриція Катерина Хара-Симив та с. Полікарпа Анна Матвій. Саскачеван, особливо район Йорктон, відомий своїми численними покликаннями, як це записано в історії окремих парафій та в окремо складених списках.

У 1914 році під час будівництва храму парафія реєструвала 25 родин; в 1941 році було 90 сімей, 150 дітей (проп. Книга); в 1961 році було 800 душ (Директорія), в 1975 році обліковувалося 425 сімей і 160 одноосібних. У 1976 році парохією керував: настоятель Павло Малуга, парох. Преподобний Богдан (Дональд) Лукі, помічник пастора, Тоні Сміснюк, Майк Завада, Майк Баран, Джойс Княз, Майк Катериніч, Бен Коваль, Енн Дозорець, Марта Грещук, Блер Ратушняк, Ларрі Серело та Ломе Сакундяк.

Українська католицька парафія Матері Божої Неустанної Помочі в Йорктоні є осідком Йорктонського душпастирського округу з парафіями-супутниками в: Bankend, Beaverdale, Foam Lake, Insinger, Jedburgh, Model Farm, Parkerview, Plainview, Sheho, Sheho farms, Tuffnell, Whitesand, Willowbrook і Jaroslaw. Душпастирями району є отці-редемптористи: о. Степан Бахталовський, о. Роман Хом’як, о. Богдан Лукіє, о. Павло Малюга – настоятель, о. Роман Музичка та о. Михайло Щудло.