Церква, побудована в 1946 році, розташована на площі два акра за дві милі на захід і дві милі на південь від Вікса. У 1957 і 1962 роках парафію відвідував єпископ Андрій Роборецький.

Невелика дерев’яна церква на бетонному фундаменті, 30 х 14 футів, має пофарбовані дерев’яні сайдинги на зовнішніх і внутрішніх стінах, ґонтовий двосхилий дах і такий же дах прибудованого ґанку. Від нави святиню відокремлює дерев'яна перегородка з царськими та дияконськими дверима, що імітує іконостас. Церковна споруда має високу кутову стелю, дерев’яну підлогу та містить лави, які вміщують бл. 32 особи. Воно освітлюється свічками та обігрівається чавунною піччю на дровах.

Рання історія цієї парафії з’являється в «Пропам’ятній книзі» під заголовком «Місія на Донкресті», пошта в цьому районі. Коли парафія була заснована, її стали називати парафією Вікеса на честь невеликого села неподалік. Перші дні парафії описав Джозеф Падалец, один із чотирьох ще живих членів-засновників парафії. Заселення цієї території почалося між 1927 і 1928 роками з різних районів Саскачевану. Земля була лісиста, заболочена і вкрита валунами, доріг не було. Перше богослужіння відслужив о. П. Криворучка в 1932 р. в домі В. Гривачевський. Церковна ділянка площею акра, куплена в англійського поселенця за 50 доларів, була оплачена працею. Було отримано дозвіл на вирубку дерев, які розпиляли на дошки та використали для будівництва крихітної споруди розміром 20 на 14 футів. У ньому парафіяни проводили зустрічі та відвідували богослужіння. Коли стало очевидним, що парафія не зростає і, відповідно, не існує можливості будувати більшу церкву в майбутньому, існуючу структуру було розширено та змінено відповідно до вимог українського обряду. Над будівництвом храму працювали такі парафіяни: В. Зєнецький, В. Гривачевський, В. Макух, П. Коваль, М. Шавага, П. Рудейчук, Г. Біловус, І. Лемко, І. Рудніський, Г. Бурденюк. та Я. Падалец. Пізніше, окрім уже згаданих чи їхніх дітей, у будівництві та розчищенні костелу та кладовища допомагали Н. Пойнтрис та Н. Винович. Жінки, об’єднані в товариство «Товариство», доглядали за зовнішнім виглядом церкви, вишивали, шили, купували все необхідне. До складу “Товариства” входили: В. Шавага, Р. Рудейчук, П. Бурденюк, М. Макух, М. Гривачевський, Я. І., В. Шуваґа, Р. Рудейчук, П. Бурденюк. Коваль, А. Безугіо, К. Золкавич, З. Винович, А. Стадник, М. Зєєнецький. Частину храму подарувала підперегорська родина Ельфросів.

Парафію у Вікесі заснували дев'ять членів-засновників. Між 1961 і 1967 роками парафія зросла до тридцяти членів. Після цієї дати чисельність швидко зменшилася, оскільки молодші члени переїхали
геть, а старші члени пішли у вічність. У 1975 році залишилося лише чотири члени. Кожного літа о. В. Костюк служить богослужіння на могилах спочиваючих і кілька разів на рік служить у храмі Божественну Літургію. Зі слів згаданого раніше піонера Йосифа Падальця: «Доки ми будемо жити і поки наші сили дозволяють, ми будемо служити тут у святих богослужіннях і утримувати цю маленьку, але дуже дорогу нам церкву».

Українська католицька парафія Св. Миколая, Вікс, знаходиться під душпастирським утриманням Гудзонової затоки.