Церква була побудована між 1942 і 1943 роками на ділянці площею чотири акри в західній частині Вонди. Першу Божественну Літургію у ще незавершеній споруді відслужив у 1942 році о. Петро Криворучка. Єпископ Андрій Роборецький вшанував парафію кількома візитаціями і освятив храм 24 червня 1951 року.

Дерев’яна прямокутна церква, 58 х 28 футів, стоїть на високому бетонному фундаменті, має три фронтальні куполи, пофарбований зовнішній вузький дерев’яний сайдинг і гонтовий двосхилий дах. До споруди примикають два ґанки з низькими дахами; західний ґанок служить притвором, східний ґанок служить входом до церковного підвалу парафіяльного залу. В інтер’єрі стіни оздоблені пресованим картоном, а склепінчаста стеля оздоблена доннаконою та пофарбована в блакитний колір. Дерев'яна підлога покрита лінолеумом; на центральному проході та в святилищі встелена темно-червоним килимом. За головним вівтарем у підвищеній святині висить велика картина олією на полотні ктитора костелу, яка є твором Павла Заболотного. Два невеликих традиційних святих образи в наві, на відповідних сторонах головного вівтаря, є олійними відбитками на склі. Церква має хорове горище, до якого можна дістатися з південної стіни нави, дерев’яні лави, на яких сидить бл. 100 осіб, електрика та центральне масляне опалення.

Будівництво цієї церкви було здійснено завдяки приватним пожертвам, фінансовим проектам, організованим парафіяльними жінками, а також коштам, отриманим від Коляди та Щедрівки (колядування на Різдво та Водохреща), які викладав кантор Михайло Скакун, та аматорських вистав у постановці Михайла Боднарчука та Матвія Габруха. . На ці зібрані кошти було закуплено будівельний матеріал і найнято виконробом Олександра Сембалеруса; саме будівництво велося добровільно силами парафіян. Додаткову допомогу як у будівництві, так і в зборі коштів громаді надали українські греко-православні та їхні родини.

Біля костелу стоїть місійний хрест 1942 р., а біля нього стоїть дзвіниця, на якій знаходиться дзвін, подарований Іваном Хрущем (Хрущем). Крім того, на церковному майні в 1952 році було збудовано парафіяльний Національний дім на відзначення 60-ї річниці поселення українців у Канаді. Це було здійснено під час душпастирства отця Івана Олиника та під керівництвом Михайла Хамея, старшини Васія Старости та заступництва парафіяльного керівництва у складі: Михайла Глаговського, Йосифа Боєнка, Васія Хамея та Івана Хруща. Резиденція священика, чотири ділянки на схід від церкви, була придбана в 1947 році.

Прибуття українських поселенців на цю територію почалося в 1904 році з Борщівського повіту. Заселення села Вонда відбулося дещо пізніше переважно з волостей хуторів Борщів і Смут; останній також відомий як «Приймового». Першим священиком, який обслуговував цю громаду і заохочував її до будівництва церкви, був о. С. Семчук. Будівництво костелу зрештою було здійснено завдяки допомозі о. Петра Криворучки. Перші організаційні збори, на яких також був присутній о. П. Кривонічка, відбулися в хаті Якова Бажовського в грудні 1941 р.; обрана парафіяльна управа складалася з Петра Старости, Михайла Кулика та Петра Сливки. Через рік, окрім уже згаданих, до парафіяльного керівництва увійшли: Васій Чамей, Анна Васильків, Марія Чубак, Катерина Боднар, Михайло Васильків, Федір Чубак та Михайло Микитюк (анкета 1975 р.).

У 1941 р. на парафії було зареєстровано 207 душ, у 1961 р. – 16 душ, а в 1975 р. – 156 осіб. У 1976 р. парохією керували отець Любомир Рамач, парох, Антоній Сливка, Васій Хамей, Вільям Бідулка, Віктор Сливка та Микола Хрущ.

Українська католицька парафія Пресвятого Серця у Вонді є осідком душпастирського округу Вонда з парафіями-супутниками в Смутсі, Ланівцях, Боднарі, Пруд’гомме-Гаврилюках і Петерсоні. Через нестачу священиків ця душпастирська округа наразі не має власного пароха, а її обслуговує в.о. пароха о. Любомир Рамач.