Члени-засновники парафії збудували першу парафіяльну церкву в 1912 році на площі три десятини на садибі Максима Матієца. Церква являла собою невелику дерев'яну споруду розміром 24 х 16 футів. У 1937 році його перенесли на інше місце і перетворили на парафіяльний зал. На її місці парафіяни збудували нинішню церкву. Єпископ Андрій Роборецький неодноразово відвідував парафію і востаннє служив Божественну Літургію в храмі 9 липня 1972 року.

Церква — це дерев’яна хрестоподібна споруда розміром 59 x 34 фути з великим центральним куполом і двома меншими куполами над передніми вежами. І зовнішні, і внутрішні стіни оздоблені вузьким дерев’яним сайдингом, дах покритий ґонтом, а куполи покриті білим листовим металом. Церква орієнтована зі сходу на захід із піднесеною на схід святинею з головним вівтарем;

входи зі святині ведуть до прилеглих ризниць, які мають виходи на церковну територію. Над західним торцем церкви простягається хорове горище, до якого ведуть сходи, що починаються з нави. У 1942 р. храм художньо оздобив І. (Я.) Сич, роботи якого збереглися донині; великий ктиторський розпис храму, дві традиційні картини Богородиці та Христа Учителя, обидві стоячи, а також кілька інших картин, що прикрашали церкву, написані технікою полотна, а потім встановлені на дерев’яний сайдинг; менші картини, ангели та орнаменти були намальовані безпосередньо на стінах церкви, включаючи склепінчасту стелю та центральний купол; цей центральний купол має чотири вікна, через які сонячне світло освітлює весь інтер'єр церкви. У церкві є дерев’яні лави, які вміщують бл. 100 місць, електричне освітлення та центральне масляне опалення. Підлога виготовлена з дерева та пофарбована; центральний прохід, площа перед головним вівтарем і навколо головного вівтаря, вкрита килимом. Церкву будували парафіяни своєю добровільною працею та приватними пожертвами під час душпастирювання о. Петра Криворучки. Головним виконробом будівництва був В. Хузіак з Аррана, а вартість будівництва склала 3000 доларів.

Біля церкви встановлено хрест на згадку про святу місію парафії, а поруч стоїть дзвіниця з дзвоном, подарованим Олексою (Олексою) Матієм. Неподалік знаходиться дещо перебудована перша парафіяльна церква, яка більше не використовується. У 1958 році парафія придбала будівлю місцевої школи і розмістила її біля церкви. Зараз ця споруда служить парафіяльним залом. На схід від костелу, примикаючи до церковної власності, знаходиться парафіяльний цвинтар.

Українське поселення на цій території почалося в 1904 році переважно з Борщівського повіту. Членами-засновниками парафії були: Юрко Олиник, Олекса Матієць, Демид Сорочук, Дмитро Сапач, Данило Ковч (Ковч), Васій Іванович Ковч, Лаврентій Сорока, Яків Василинюк і Микола Татарин. Парафіяльний літопис зберігає для нащадків імена найщедріших благодійників парафії, якими були: Юрко (Георгій) та Анна Оліник, Демид та Анна Сорочук; входить також парафіяльний провід, під опікою якого була збудована друга парафіяльна церква і який складався з: Дмитра Островерха (Островерха), Олекси Нагачевського та Василя Петровича Ковча.

У 1941 році на парафії було зареєстровано 76 членських сімей з 125 дітьми (проп. Книга), у 1961 році — 180 душ (Довідник), а в 1975 році — 26 сімей. У 1976 році парафією керували: о. Здзіслав Карч, MSF, пастор, Майкл Голоднюк, Стенлі Голоднюк, Ерні Полович, Нік Голоднюк і Васій (Біл) Сапач.

Українська католицька парафія Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа, Сван-Плейн, перебуває під душпастирським опікою Норвегії.