Першу церкву, яка була невеликою зрубною спорудою, збудували українські поселенці у 1903 році. У 1909 році її продали та збудували нову більшу споруду, яку на початкових етапах будівництва благословив парох о. Еміліан Андрухович. У 1918 році стався розкол, побудована церква залишилася українській греко-православній громаді, а українська католицька громада збудувала теперішню церкву в 1926 році, яку освятив 14 жовтня 1924 року о.Степан Федоронко. Архиєпископ Василій Ладика освятив храм у 1933 р. Єпископ Андрій Роборецький кілька разів відвідував парафію; 10 липня 1955 року єпископ Андрей освятив наріжний камінь і освятив храм.

Церква являє собою дерев’яну хрестоподібну споруду, 40 x 28 футів, з центральним металевим куполом, який спочатку був мідно-бронзового кольору, а тепер пофарбований у колір алюмінію. Його дах покритий ґонтом, зовнішні та внутрішні стіни мають вузьку дерев’яну обшивку та пофарбовані у світлий колір. Головний вхід до церкви розташований із заходу і веде прямо в наву. У східному крилі костелу є трохи підвищена святиня з головним вівтарем і прилеглими з півночі та півдня ризницями; північна ризниця виходить на територію церкви. За головним вівтарем висить велика олійна ікона патрона церкви; додаткові олійні ікони на полотні Пресвятої Богородиці з Немовлям Христом і Христа Спасителя знаходяться вздовж бічних стін нави на відповідних сторонах головного вівтаря. Ці картини були виконані в 1955 році і є твором Теодора Барана.

Над західним торцем нави простягається хорове горище, до якого ведуть сходи біля південної стіни нави. У центральній частині храму домінує високий центральний купол, добре освітлений чотирма вікнами;

у чотирьох розширених крилах церкви переважають склепінчасті стелі. Церква має дерев’яну підлогу, яка вкрита килимом у зоні святилища, і містить дерев’яні лави, що вміщують прибл. 60 осіб. Освітлення електричне, центральне опалення масляне.

Церкву збудували коштом парафіян та добровільною працею. Головними теслями будівництва були Васій Задорожний, Іван Фещук, Іван Тучак і Пилип Швайківський; внутрішнім оздобленням керував Тимко Якимчук. Церкву площею 2 гектари та кладовище подарував Матвій Чиж.

Біля церкви стоїть однодзвіниця, споруджена в 1943 році Ісидором Скакуном; дзвін був придбаний парафіянами в 1926 році і до побудови дзвіниці стояв на стовпах. Місійний хрест поруч був встановлений у 1965 році на згадку про Святу Місію, якою керував отець Максим Марків, ЧСВВ. Неподалік стоїть парафіяльний зал, побудований членами в 1961 році. Парафіяльний цвинтар є продовженням парафіяльного маєтку.

Українські переселенці прибули на цю територію в 1897 році і були переважно з Городенківського, Снятинського та Сокальського повітів України. Ініціаторами будівництва нинішнього храму були родини: О. Калинюка, Я. Якимчука, М. Савицького, А. Куна, А. Боднарчука, П. Наливайка, Д. Боднарчука та І. Цвіка (Свика). У 1941 р. парафія записала 8 осіб з 35 дітьми (проп. Книга), у 1961 р. 50 душ (Директорія), а в 1975 р. було 7 родин. У 1976 р. парафією керували: о. Любомир Рамач, в.о. пароха, Іван Якимчук, Павло Калинюк, Йосип Якимчук та Микола (Нік) Калинюк.

Українська католицька парафія Опіки Пресвятої Діви Марії Сент-Жульєн з 2003 року перебуває під душпастирським охороною Кадворта. Парох – о.Василь Гнатиківський. Решта парафіян добре опікується парафією. Божественна Літургія звершується один раз на рік.