Храм Василія Великого - другий храм парафії.

Будівництво першої церкви розпочалося у 1925 р. 14 жовтня 1928 р. Генеральний вікарій преподобний Петро Олексій благословив наріжний камінь церкви. Через рік 28 квітня 1929 року преподобний Григорій Шишкович, ЧСР, відслужив першу божественну Літургію в храмі. Храм був освячений 3 вересня 1939 р. Архієпископом Василієм Ладикою, якому допомагали преподобний Г. Шишкович, преподобний Іван Бала, ЧСР та преподобний Іван Олиник. Також на цій церемонії були присутні представники єпархії латинського обряду, уряду провінції та понад 500 вірних з Реджини та округу.

Церква являла собою дерев’яну хрестоподібну конструкцію з великим центральним куполом та двома меншими куполами над передніми вежами. Головними підрядниками будівництва були Майкл Пайовський та Пол Бандаз. У 1938 році під час душпастирства преподобного Антонія Фіка церкву художньо прикрасив Стівен Мейш. Остання Божественна Літургія в церкві та заключний парафіяльний бенкет у її підвалі відбувся на свято Покрови Пресвятої Діви Марії 1960 р. Згодом храм розібрали; у 1965 році місце було перетворено на стоянку.

Будівництво нової церкви розпочалося в 1959 році на місці, прилеглому до першої церкви. Першу Божественну Літургію в храмі відслужив парафіяльний парох преподобний Мирослав Колодей, якому допомагали: преподобний Мирон Стаців, д.м.н., помічник пароха; Преподобний Мирон Пилипчук та преподобний Іван Ворона, пастори сусідніх парафій; Преподобний К. Гібні, пастор парафії канадських мучеників Латинського обряду. Єпископ Андрій Роборецький благословив церкву у 1961 році на свято П’ятидесятниці.

Нинішня церква є масивною прямокутною спорудою, 98 х 46 футів, з двома фронтальними вежами, увінчаними куполами. Підвал побудований зі сталі та бетону, верхня конструкція переважно дерев’яна з облицюванням цеглою. Прямокутні вікна з арочними вершинами мають однорукі хрести з синім вітражем. Великий металевий хрест виступає над фронтальною вершиною даху. До головного входу з укриттям на даху можна піднятися високими бетонними сходами з кованими перилами; велике кругле вікно, подібне до розетки, прикрашає стіну над головним входом.

В інтер’єрі церква містить святилище з головним вівтарем та двома прилеглими ризницями, нефом, тамбуром та хором, який розташований над тамбуром. Інтер’єр церкви художньо прикрасив Теодор Баран у 1965 р. В оздобленні художник адаптував свій стиль, щоб доповнити спрощену архітектуру церкви. Велика ікона святого Василія на золотому фігурному тлі висить прямо за головним вівтарем у святині. Дві подібні за розміром ікони-Пресвята Богородиця з Дитятком Христом та Христос Учитель, встановлені в нефі з відповідних сторін святині, також виконані в техніці олія на полотні. Над іконами стіни прикрашені символами, які також є на відповідних сторонах церковного патрона та чергуються з чотирикрилими ангелами на стінах між вікнами. Трохи склепінчаста стеля пофарбована в синій колір. У святині подвійна межа стилістичного орнаменту відділяє стелю від стін. Стіни, які містять ікону покровителя церкви та традиційні ікони нави, також блакитні. Усі інші ділянки стін мають блідо -золотистий колір.

У церкві є дерев’яні лавки, які можуть розмістити приблизно 300 осіб та має електричне освітлення, центральне газове опалення та водопровід. Готовий підвал містить передпокій та кухню.

Проект церкви розробила архітектурна фірма Regina. Витрати на будівництво, включаючи всі меблі та перевищили 160 000 доларів. Парафіяни погашали ці витрати щомісячно у розмірі 1400 доларів США, зібраних за рахунок індивідуальних грошових внесків, безвідсоткових позик та надходжень від проектів збору коштів парафій. Усі деталі будівництва перебували під егідою виконавчого органу церкви, який також виконував функції будівельного комітету нової церкви. Цей керівник був обраний на щорічних парафіяльних зборах 14 грудня 1958 р. Очолював пастор преподобний Мирослав Колодей і складався з: М. Стадника, М. Дребота, В. Шабеля, С. Зварича, З. Васараба, В. Лесташин, Ф. Карапіта, Ч. Генік та М. Гунчак.

Біля церкви стоїть резиденція пастора, побудована в 1968 році під час душпастирства преподобного Мітрата Онуфрія Пасічняка та преподобного Рудольфа Лузні. У 1970 та 1971 роках парафія придбала додаткові ділянки біля церкви; на цій ділянці планується освітньо-культурний центр для парафії.

Українське поселення в Реджині та районі почалося близько 1890 року. Перші поселенці прибули з Буковини та Галичини.