Перша церква була побудована в 1904 році на ділянці, оточеній лісом площею чотири акри, за вісім миль на північ від Бьюкенена. Першу Божественну Літургію у храмі відслужив о. Дамаскін Попович, ЧСВВ. У 1924 році цю церкву було розібрано і того ж року, за душпастирювання преподобного Стефана Федоронка, була збудована друга церква. Костел освятив у 1925 році єпископ Никита Будка. Єпископ Андрій Роборецький неодноразово відвідував парафію і відправляв у храмі Божественну Літургію 28 липня 1963 року.

Церква являє собою дерев’яну прямокутну споруду, 50 х 40 футів, з гонтовим двосхилим дахом і розташованою в центрі невеликою вежею, увінчаною відкритим аркадним куполом і хрестом. Подібний, але менший купол знаходиться на фронтальній вершині даху притвору-притвору. Церква стоїть на низькому підвалі, має зовнішню та внутрішню вузьку дерев’яну обшивку, пофарбовану в світлий колір, і прості прямокутні вікна.

Його інтер’єр, як і зовнішній вигляд, має прямокутну форму, за винятком кутастого святилища, яке виглядає майже напівкруглим. Церква містить лише один головний вівтар у святині, хори, дерев’яні лави, що вміщують бл. 80 осіб, має електрику та центральне масляне опалення. У 1939-1940 рр. церкву розписав і художньо оздобив Яків (Яків) Гузяк.

Церква була збудована приватними коштами та добровільною працею парафіян загальною вартістю 3000 доларів США. Головним майстром будівництва був Антін Гриньків.

Біля церкви стоїть дерев'яний місійний хрест 1941 р. Первинна дзвіниця, збудована у 1924 р., була зруйнована бурею 23 червня 1970 р. Згодом парафіяни збудували нову дзвіницю в південній частині цього місця. Дзвін на дзвіниці був придбаний у 1905 році за 50 доларів.

На північ від костелу, як продовження церковного майна, знаходиться парафіяльний цвинтар. Об’єднану ділянку парафіяльного костелу та кладовища подарував Стефан Ткачук.

Українське поселення на цій території почалося в 1901 році з Бучацького повіту. Засновниками парафії були: Федір Мадараш, Собко Мадараш, Андрій Гадуб'як, Григорій Пристай, Бартко Рудницький, Яків Черкавський, Пилип Микитишин, Франко Тулік, Іван Трач, Семко Дронь, Матій Мадараш, Михайло Бавер і Стефан Ткачук. Першими пасторами, які служили поселенцям, були преподобний Ахілл Делер, ЧСВВ, і преподобний Генрі Боелс, ЧСВВ, з Йорктона. Пізніше парафію обслуговували пастори з Канори.

У 1941 р. парафія нараховувала 40 сімей з 60 дітьми (проп. Книга), у 1961 р. 70 душ (Довідник), а в 1975 р. налічувалося 69 одноосібників. У 1976 р. парафією керували: о. Петро Гардибала, парох, Вальтер Статчук, Том Трач, Адольф Рудницький, Том Рудницький і Дмитро Трач.

Українська католицька парафія Найсвятішого Серця Олеші перебуває під душпастирством Канори.