Перша церква була спорудою з колод і глини, побудованою засновниками парафії в 1906 році на місці у восьми милях на захід від Алвени. У 1918 році її переобладнали на парафіяльний зал і збудували другу церкву. Це була хрещата споруда з одним центральним куполом та іконостасом; іконостас вирізав вручну Степан Меуш у 1931-1932 рр., ікони іконостасу – роботи Ісадора Грицака. Архиєпископ Василій Ладика освятив храм 19 серпня 1932 року.

19 серпня 1964 року в церкву влучила блискавка і була повністю знищена пожежею. У 1965 році парафіяни збудували нинішній храм, який 4 серпня 1974 року освятив єпископ Андрій Роборецький.

Церква — це дерев’яна прямокутна споруда розміром 60 на 30 футів. Він стоїть на бетонному фундаменті, має дві фронтальні вежі, увінчані куполами, зовнішню дерев’яну обшивку, пофарбовану в світлий колір, прямокутні вікна з арочними вершинами та гонтовий двосхилий дах, який завершується хрестом над парадним входом. Церква орієнтована на схід-захід. Вхід до церкви з заходу ряд сходів, що ведуть до притвору-притвору; додаткові входи розташовані біля основи веж на північній і південній сторонах нави.

Східна святиня містить головний вівтар і дві прилеглі ризниці, які мають виходи на територію церкви. Західне горище хору простягається над навою, до нього можна піднятися по сходах біля південної стіни нави. Підошва внутрішніх стін оброблена фанерою, збережено натуральний колір дерева, решта стін і стеля мають донакон і пофарбовані в світлий колір.

За головним вівтарем висить велика церковна ктиторська ікона. На відповідних сторонах святині і до нави — ікони Пресвятої Богородиці з Немовлям Христом і Христа Відкупителя; ці три ікони маслом на полотні мають рами, оброблені сусальним золотом, і були написані в 1976 році Теодором Бараном. Церква має дерев’яну підлогу, вкриту килимами в центральному проході та в зоні святилища, дерев’яні лави, які вміщують прибл. 150 осіб, електрика та центральне масляне опалення.

Будівництво було здійснено завдяки щедрим пожертвам і добровільній праці парафіян під керівництвом їхнього пароха о. Андрія Чоронзи, парафіяльної виконавчої та будівельної комісії у складі: Михайло Лозінський, Вальтер Лозінський, Григорій (Гаррі) Сливка, Михайло Гарасимчук, Микола (Нік) Зарі та Джон Мялковський. Вартість будівництва склала 20 000 доларів США, керівником будівництва був Нік Зарі.

Українське поселення на цій території почалося в 1898-1899 рр. переселенцями з Борщівського і Тернопільського повітів. Засновниками парафії були: С. Лозінський, Н. Лозінський, П. Зарий, М. Сливка, Г. Стадник, П. Стадник, П. Базовський, Н. Овчар, С. Ременда, К. Галабура, С. Корпан. , Ф. Щербань, Д. Мойсюк, Я. Возняк, 0. Васильців, Р. Федорів, М. Щигловський, А. Банковий, 0. Візнюк, М. Свідзінський, П. Курмей, Ю. Сікорський, II. Корпан, Мих. Корпан, Ю. Кисіль, II. Габруч, Н. Парчевський, Ю. Міхасів, II. Гнатів, 01. Кондра, Фед. Юрків, Вас. Голубець, Мих. Васильків, 01. Гнатів, Хр. Мойсюк, Йо. Грицак, ІІ. Стасюк та Н. Дзядик.

У 1902 році ці члени-засновники придбали ділянку площею 160 акрів, яка була повністю оплачена до 1908 року; частина ділянки була використана для церкви, різних парафіяльних будівель і цвинтаря, а решта була культивована і забезпечувала дохід для утримання церкви. Місце збереглося, і мета, для якої вона була придбана, дотримується й сьогодні (дані: парафіяльний архів за сприяння Михайла Лозінського).

У 1941 р. парафія нараховувала 57 членів і 100 дітей (проп. Книга), у 1961 р. 135 душ (Довідник), а в 1975 р. налічувалося 60 окремих членів. У 1976 р. парафією керували: отець Любомир Рамах, парох, Михайло Лозінський, Михайло Сікорський, Йосиф Лозінський, Теодор Грицак, Мері Зарі, Френсіс Лозінська, Анна Свідзінська та Михайло Гарасимчук.

Назва «Ланівці» походить від Тернопільського повіту, звідки прибули перші українські поселенці в цьому районі, і походить від слова «лани», що означає поля (J. B. Rudnyckyj. Канадські топоніми українського походження, стор. 46).