Перша парафіяльна церква була під патронатом св. Димитрія і була побудована в 1910 році за одну милю на захід від Кридору. Ділянку в два гектари подарував Олекса Воробець; будівництво храму здійснювали парафіяльні волонтери під старшиною Григорія Саганського. У 1919 році храм відвідав єпископ Никита Будка. У 1950 р. розібрано; його врятовані матеріали були використані для будівництва монастиря.

Друга парафіяльна церква під патронатом Святого Серця була збудована у 1947-1948 роках на семиділковому місці в південно-західному Кридорі. Як і в першій церкві, будівництво здійснювалося на фінансові пожертви та добровільну працю парафіян. Головним підрядником будівництва був Джозеф Янішевський з Едмонтона. У 1948 році церкву освятив єпископ Андрій Роборецький.

Церква являє собою дерев’яну прямокутну конструкцію, 70 х 40 футів, з двосхилим дахом і двома фронтальними вежами, на вершині яких є куполи. Його стіни містять прямокутні вікна з арочними вершинами. В інтер’єрі церква має склепінчасту перекриття та підвищену святиню з головним вівтарем. Хоровий лофт розташований над вестибюлем і частково виступає над нефом. У церкві є три олійні відбитки на склу; за головним вівтарем розміщено представлення патрона церкви, у наві – дві традиційні зображення Пресвятої Богородиці з немовлям Христом і Христом, який любить людство. Як і в більшості церков, на двох святих образах в наві є маленькі обітні вівтарі, на яких вірні ставлять запалені свічки та квіти.

Тетрапод із хрестом, зображенням Пресвятої Богородиці з немовлям Христом і свічками стоїть у центральному проході нави безпосередньо перед головним вівтарем. На відповідних сторонах тетрапода ряди дерев’яних лавок заповнюють всю довжину нави і забезпечують сидіння приблизно на бл. 200 осіб. Підвал церкви закінчений і містить кімнати, які обслуговують різні організаційні потреби парафії. Вся конструкція має електрику та центральне газове опалення.

Біля храму стоїть місіонерський хрест на згадку про Святу Місію 1949 року, якою керував Преподобний Григорій Шишкович, ЧССР. Мурована дзвіниця з трьома дзвонами була спроектована доктором Г. Войтюком і споруджена біля церкви в 1971 році. Меморіальну дошку на дзвіниці встановив лейтенант-губернатор Саскачевану, шановний доктор Стівен Воробец, син Марії та Юстин Воробець, які були засновниками парафії. Неподалік — церква, збудована в 1953 році. Через дорогу, навпроти церкви, стоїть велика мурована парафіяльна зала; Спочатку це була громадська школа, яку купили парафіяни та переобладнали відповідно до їхніх потреб. Парафіяльний цвинтар знаходиться на місці першої парафіяльної церкви.

Українські поселенці прибули до Кридорського району в 1905 році з Сокальського повіту. Засновниками парафії були: преподобний Тимофій Васильевич, Петро Чарко, Теодор Луцик, Юстин Воробець, Михайло Чарко, Стефан Романюк, Григорій Саганський, Пилип Саганський, Олекса Воробець, Павло Саганський, Степан Дума, Іван Вой-гортович. Семен Войтович і Теодосій Саганський.

До заснування парафії громаду духовно обслуговували преподобний Є. Андручович, преподобний Т. Василевич, преподобний Н. Кризановський, ЧСВВ, преподобний М. Кузьма, преподобний Р. Черепаняк та преподобний Н. Шумський. З 1917 р. парафія перебувала під пастором Гаффорда; у 1949 р. він став резиденцією Кридорського душпастирського округу і отримав свого першого постійного пароха преподобного Мирослава Олешка.

У 1941 р. парафія об’єднувала 37 членів з 88 дітьми (проп. Книга), у 1961 р. – 160 душ (Директорія), а в 1975 р. – 80 окремих членів. У 1976 р. парафією очолювали: парох о. Роман Хоменко, Йосип Багнюк, Вальтер Войтюк, Марія Шилук, Олена Циба та Петро Пархома. 

Українська католицька парафія Найсвятішого Серця в Кридорі є центром душпастирського округу Кридор із парафіями-супутниками на озері Блейн, Орлові, Угриневі та Кридор Січі за час свого перебування. Парохом району є о. Роман Хоменко.

Назва «Кридор» — офіційна географічна назва українського походження.