Церква Найсвятішого Серця - перша церква парафії.

Церква була побудована в 1928 році на території площею в три гектари за шість миль на південний схід від Пруджомме поблизу Автостради No 2. Першу Божественну Літургію у храмі відслужив преподобний Стефан Федоронько. Архієпископ Василій Ладика благословив церкву в 1928 році; Єпископ Андрій Роборецький неодноразово відвідував парафію та служив Папському Молебену в церкві 28 жовтня 1972 року.

Церква являє собою дерев'яну побудовану прямокутну споруду з двосхилим дахом та глухим куполом у центрі. Розміри церкви складають 40 х 18 футів, що робить цю церкву однією з найменших в Єпархії. Асфальтовий сайдинг покриває зовнішні стіни церкви, які мають прямокутні вікна з напівкруглими вершинами. В інтер’єрі піднесене святилище містить головний вівтар і має дві сусідні ризниці. Безпосередньо за головним вівтарем висить великий полотняний олійний малюнок церковного покровителя, який написав у 1942 році Степан Меуш. По відповідних боках святині та перед нефом встановлені скляні олійні відбитки Пресвятої Богородиці та Святого Миколая. Прямо навпроти святині та над західним кінцем нефу знаходиться хор-лофт; до нього можна піднятися сходами біля південної стіни нави. Церква має дерев'яну підлогу, ковролін у центральному проході та в зоні святині, кутова стеля над нефом та склепінчаста стеля над святинею. І стіни, і стеля оброблені вузьким дерев'яним (V-образним) сайдингом. Церква містить дерев'яні лавки, розміщені приблизно 30 осіб. Освітлення здійснюється свічками за допомогою люстри, розташованої в центрі. Опалення здійснюється за допомогою дров’яної залізної печі. Церкву збудували віруючі завдяки своїм фінансовим внескам та добровільній праці. Будівництвом керували Василь Задоронзний та Микола Гаврилюк (Гаврилюк). Церкву та цвинтар у три гектари подарував Микола Гаврилюк, звідки і прийнята назва парафії. Раніше сайт містив дзвін, встановлений на стовпах; дзвінок зараз відсутній на сайті. На схід від церкви, в продовження церковного майна, знаходиться парафіяльне кладовище.

Українські поселенці прибули в цю місцевість у 1910 році з Борщівського повіту. Засновниками парафії були: Іван, Йосиф та Франко Томпольські, Іван Боднар, Антон Бідулька, Максим Перозук, Микола Гаврилюк та Григорій Вандзура. У 1941 р. парафія зареєструвала 7 членів з 22 дітьми (Prop. Knyha), в 1961 р. 19 душ (Директорія), а в 1975 р. Було 20 індивідуальних членів. У 1976 році парафія перебувала під керівництвом: преподобного Любомира Рамача, в.о. пастора, Антона Бідулки, Франка Бідульки, Едварда Перозука, Юстини Перозук та Джоанни Бідулки.

Українська католицька парафія Найсвятішого Серця, Гаврилюки, знаходиться під пастирською відповідальністю Вонди.