Церква Преображення Господа нашого Ісуса Христа є другою церквою парафії.

У 1920 році поселенці побудували зруб; в 1921 р. вони змінили його відповідно до вимог до святих служб. Таким чином ця церква обслуговувала парафію до 1931 року, коли її знову переобладнали під парафіяльний зал «Просвіта», тоді як парафіяни побудували нинішню більшу церкву. Єпископ Никита Будка відвідав перший храм у 1921 та 1927 роках; Архієпископ Василій Ладика благословив теперішню церкву в 1934 році; Єпископ Андрій Роборецький неодноразово відвідував парафію і відслужив Божественну Літургію в храмі в 1969 році у день святкування покровителя церкви.

Церква являє собою дерев'яну конструкцію хрестоподібної конструкції, розміром 50 х 34 фути, з архітектурно доповнюючим двосхилим дахом та великим центрально розташованим восьмигранним куполом із білого листового металу, увінчаним куполом та хрестом. Зовнішні та внутрішні стіни мають дерев’яний сайдинг; прямокутні вікна мають арочні вершини. Церква орієнтована із заходу на схід. Вхід до церкви здійснюється через низький сусідній ґанок, що веде безпосередньо до нефу. На північній стороні від головного входу, у внутрішній частині, сходи ведуть до хору, який виходить на західну торцеву частину нави. Східне святилище має приєднаний на південь ґанок, який служить ризницею; другий сусідній ґанок на південній стороні церкви має нахилений дах і служить входом у підвал церкви.

Інтер'єр церкви художньо прикрашений стилізованою орнаментацією та містить кілька фресок, особливо привабливим є центральний купол; це прикраса було зроблено між 1936 і 1938 роками Павлом Заболотним. Барабан великого центрального купола, що домінує в інтер'єрі, містить чотири вікна і підтримується аркадами склепінчастої хрестоподібної стелі.Церква має дерев'яну підлогу, дерев'яні лавки, які розміщують приблизно 80 осіб, а також електричне освітлення. Свого часу церква опалювалася централізовано нафтою, приміщення центрального опалення були зруйновані через повені, і в даний час церква опалюється нагрівачем на дровах, знайденим у церкві.

Парафіяни побудували церкву під час душпастирства Преподобного Йосипа Філими за рахунок своїх приватних фінансових внесків та добровільної праці. Витрати на будівництво склали 2500 доларів, головним майстром будівництва був Василь Гузяк. Об’єднану церкву та кладовище площею у 5 акрів також було придбано за рахунок колективних фондів.

Біля церкви стоїть зрубна дзвіниця, її зовнішня частина вкрита дошками; дзвін подарував у 1935 році Василь Ямнюк. Парафіяльне кладовище знаходиться на південь від церкви. Раніше на цьому місці також знаходився перший парафіяльний зал, який був розібраний у 1949 році.

Українське заселення на цій території розпочалось між 1907 і 1909 роками переважно з Городенківського та Бучацького повітів. До створення цієї парафії поселенці реєструвались у сусідніх парафіях, особливо на озері Понасс. Членами-засновниками парафії були: Павло Кізлик, Василь Чорний, Августин (Августин) Ямнюк, Данило Ямнюк, Фед 'Ямнюк, Григорій Ніколат, Осип Ніколат, Василь Ямнюк, Петро Ніколат, Панько Лисишин, Стефан Лисишин, Микола Стасюк, Іван Чайковський, Фед 'Чайковський, Мартин Чайковський, Семко Чайковський, Данило Зазула, Мартин Зімрос, Томко Зімрош, Петро Чорней та Андрій Манастирський.

У 1941 році парафія зареєструвала 35 членів із 70 дітьми (проп. Книга), у 1961 році - 95 душ (довідник), а в 1975 році - 12 сімей. У 1976 році парафія перебувала під керівництвом: преподобного Андрія Хоронзі, в.о. пастора, Елі Данко, Метро Лисишин, Метро Зазула, Енн Стасюк, Енн Данко, Оліанна Федерко та Марія Лисишин.

Українська католицька парафія Преображення Господа нашого Ісуса Христа, Бобулинці, знаходиться під пастирською відповідальністю Вадени.

“Бобулинці”, назва українського походження, яка походить із села Бобилинці Бучацького повіту України, звідки походять перші українські поселенці в цій місцевості.