Дерев’яна церква Пресвятої Трійці у Заболотівці, ймовірно – одна з найдавніших у нашому краї. Як годиться, давній храм має власну легенду – його начебто принесла з недалеких Улашковець бурхлива вода Серету в пору весняної повені.

Тернопільський енциклопедичний словник датує будівництво церкви 1646 роком. Власне з цього будівництва й розпочинається писана історія села. Тобто вона – майже ровесниця більш відомої Успенської церкви у Чорткові, котра має високий статус пам’ятки архітектури національного значення.

Церкву у Заболотівці удостоїла лише місцевим статусом. Забуття врятувало її від пограбувань, непрофесійних перебудов та реконструкцій. Святиню зберегли від руйнації мешканці села.

Зовні ця дерев’яна церква видається скромною та непоказною. У середині минулого століття – коли було перекрито бляхою дах та баню – дерев’яна церква втратила свій автентичний вигляд. Але справжні скарби заболотівської церкви – в інтер’єрі.

Донині вдалося зберегти унікальний іконостас та образи роботи невідомих майстрів, давню плащаницю, дерев’яні скульптури, церковні книги… Все це давно потребує фахової реставрації та створення належних умов для зберігання.

Іконостасу церкви рука реставратора востаннє торкалася більше 100 років тому – у 1890-у. Проведення цих робіт дехто пов’язує з ім’ям отця Ковча. Ймовірно, тут йдеться про Григорія Ковча, батька блаженного мученика отця Омеляна Ковча.

Достеменно відомо, що наприкінці ХІХ – початку ХХ століття отець Григорій Ковч провадив активну душпастирську, культурну та громадську місію у Давидківцях, Гусятині, Лисівцях, Шипівцях, Кошилівцях, Цапівцях (нині – Поділля).