У 1895 р. у с Добросин зведена нова мурована церква за проектом Василя Нагірного, і відбудована в 1923 р. (після руйнувань, яких вона зазнала під час Першої світової війни).

Впродовж 1983-1985 років було проведено ремонт церкви: виготовлено престіл, кивот, семисвічник і позолочено їх. Позолочено також іконостас, проскомедійник, ікону на горному місці. Тоді ж було знято проповідальницю. Також було виготовлено плащаницю, “Голгофу”, 12 рам на образи. Після ремонту і малювання було посвячено оновлену церкву. За ці роботи, особливо за позолоту, державна влада “певні органи” переслідували священика.
При виході церкви з підпілля, о. Ігор Когут один із перших перейшов в УГКЦ, а також перевів усю парафію с. Добросин, яка перейшла одноголосно, без розподілу. Отця було призначено деканом Жовківського району. Була велика потреба в священиках, тому отцю доводилось служити по 4 служби в день. У с. Пили – відкривав церкву; в с. Купичволя служив у каплиці; в с. Глинське існував міжконфесійний конфлікт: православні не впускали до церкви греко-католиків, та за стараннями отця було встановлене почергове богослужіння, але коли отець відійшов цей поступ надовго не втримався; у Жовкві – відкривав церкву св. Йосафата і довгий час служив там; церкву св.Трійці – теж.

27 вересня 1991р. було встановлено і освячено пам’ятний хрест “Борцям за волю і незалежність України”, тоді ж відбулася візитація Кир Юліана Вороновського. Зустрічали його верхи на конях на початку села Добросин. Після цього запровадили до храму, де урочисто зустріли хлібом і сіллю.

У 1995 р. було урочисто відзначено 100-літній ювілей церкви. Відбувся другий візит Кир Мирослава Любачівського.

З 1993 по 1999 р. у приміщенні колишньої плебанії містився жіночий монастир ЧСВВ. Сестри викладали християнську етику в школі, займалися культурно-просвітницькою діяльністю. Їхнє перебування в громаді спричинило значне духовне відродження села. Організовувались поїздки на відпусти, прощі, а також екскурсії з виступами. Під час перебування і служіння сестер у парафії, сформувався морально-духовний світогляд не одного жителя села. Після від’їзду сестер церковний будинок передали на потреби парафії.

У 2000 р. парафіяни зі священиком урочисто зустріли ювілей 2000-ліття Різдва Христового. За стараннями та ініціативою отця було встановлено опалення в церкві і розпочато ремонтно-реставраційні роботи на колишній, але повернутій плебанії. За кошти парафіян, жертводавців, вихідців із села було відновлено каплицю на цвинтарі.

У листопаді 2003 р. було відновлено і освячено капличку на Лісових, побудовану ще на початку ХХ ст. Кирило Борис купив там поле і поставив хрест. А згодом побудували капличку. Там відправлялися молебні, у великодню суботу святили паски. По неділях і святах приїжджав на відправу диякон Веселовський, який служив з о. Петром Дуркотом (1919-1934) у будні в каплиці служили самі люди, зокрема Роман Никодим, який згодом вивчився і став священиком. Після 1950 р. каплицю закрили, а людей з хутора Лісові вивезли. Каплиця було поруйнована. І тільки в 2003 р., зусиллями родин Кравчук, Марушко, Борис її відновили. У 2004 р., в день архистратига Михаїла на архиєрейській літургії, яку очолив Кир Михаїл Колтун, служіння отця Ігоря було відзначене церковною нагородою – хрестом з прикрасами. Грамоту зачитав декан Жовківський о. Богдан Мурований. Цього ж дня освятили відновлений дім “Просвіти”.

З 2003 по 2004 роки сотрудником на парафії був канцлер Сокальської єпархії о. Володимир Коткевич. У цей же день прилучено парафію с. Пили як дочірну церкву. У церквах почергово служили два священики. У 2005 р., на 110-річчя побудови церкви, єпископ Сокальський відправив архиєрейську літургію, на якій урочисто вручив отцю Ігорю найвищу нагороду церкви – мітру. За місяць, 28 грудня 2005 р. о. Ігор Когут помер. Церемонію похорону провів Сокальський єпископ Михаїл Колтун спільно зі священиками округи. Похований біля церкви.

Після смерті о. Ігоря, як і належить, 40 днів на парафії служив декан Жовківський о. Богдан Мурований. А в лютому 2006 р. о. Богдана було призначено парохом с. Добросин і деканом Рава-Руським.
Навесні 2006 р. розпочалися роботи із благоустрою церкви. З самого початку священик значну увагу приділяв праці з молоддю і дітьми, закликаючи їх до активного життя в церкві. На регулярних зустрічах проводилась катехизація дітей та молоді, духовні бесіди, відбувалось живе спілкування молоді зі священиком і між собою. Згодом (2007) ці групи оформились у спільноти: дитячу “Діти Світла” і молодіжну “Голуб миру”. Крім власного духовного збагачення спільноти займались організацією і проведенням виховних культурно-просвітницьких заходів для громади, відвідуванням прощ і святих місць. У часі Великоднього посту молодіжна спільнота підготувала для громади дійство, яке мало нагадати про важливість і необхідність посту для християнина, а також донести значення Христового Воскресіння

З нагоди наближення храмового празника Воздвиження Чесного Хреста відновили надмогильні пам’ятники на могилах священиків, які поховані біля церкви, і встановили пам’ятник на могилі о. Ігоря Когута.
У жовтні 2007 р. у центрі села було встановлено пам’ятник “Доброму сину”. 21 жовтня 2007 р. відбулося урочисте відкриття і посвята фігури Матері Божої, встановленої в центрі с. Добросин за кошти жителів села.
До Різдва Христового у 2008 р. у подвір’ї церкви встановили велику шопку, яка тепер щорічно виставляється. А впродовж усіх різдвяних свят біля неї не змовкає коляда, яку несуть дитячі вертепи.

У 2009 р. засновано спільноту “Матері в молитві”. Щонеділі відбуваються зібрання спільноти. Тут матері і бабусі можуть зложити свої прохання на спільну молитву заступництва. Отець старається збагатити зібрання прощами у Зарваницю, Заглину, Крехів, Унів, Червоноград на Всеукраїнську прощу Вервиці, де “Матері в молитві” реєструються як спільнота.

Навесні 2009 р. розпочались роботи із заміни покрівлі церкви.

27 вересня, на храмове свято в храмі перебували мощі великомученика і цілителя Пантелеймона.

12-14 березня 2010 р. у часі Великоднього посту парафія ВЧХГ з ініціативи о. Богдана наділена надзвичайною нагодою зустріти та прийняти найвідомішу християнську реліквію – Туринську плащаницю. Біля реліквії щогодинно чували хлопці та дівчата з вівтарної та Марійської дружин. Відправлявся молебен до Страстей Христових. Вірні отримують науки від отців, що завітали з нагоди перебування у храмі св. Плащаниці. На протязі трьох днів відправлялась Хресна Дорога для дітей, молоді, дорослих; чування “Апостольства молитви” та молитовні чування парафіян.

Червень-липень 2010 р. на подвір’ї плебанії встановлено фігуру Христа – Учителя.