Під час перебування УГКЦ в підпіллі на парафії здійснювалося богослужіння у храмі, так як церква була діюча і входила в лоно РПЦ. Відомостей про те, що греко-католицькі священики служили під час підпілля немає. Останній греко-католицький священик був о. Яків Фігар, який був вивезений в 1949-50 рр. до Сибіру. Потім служили о. Корнесюк, о. Галонько, о. Дацишин, о. Омелян Нюня. У 1991 році на парафію прийшов греко-католицький священик о. Іван Ткачук. У 1991 р. громада захотіла повернутися в лоно Греко-Католицької Церкви. У цих роках відновлювалась церква, будували каплички, поставили пам’ятний хрест на місці де в 1941 р. розстріляли священика, його двох синів і паламаря. З 2003 року відправляли о. Володимир Євтушенко, о. Володимир Мартинюк. Велика увага приділяється приверненню молоді до храму. На богослужіннях раніше не було жодного причасника, тепер кожної неділі є 20-30 причасників. Триває молитва за потребуючих, а особливо за тих які залежні від пияцтва чи наркоманії. На парафії організоване братство “Апостольства молитви”, вівтарна дружина. Вірні парафії беруть участь у прощах до Зарваниі, Крехова, Страдча. Проводиться катехизація дорослих і дітей. Відбулося святкування Року християнських родин. З 2005 року парафіяни ведуть ремонтні роботи з відновлення храму.