У часі підпілля в с. Спасові люди молились по хатах. У будинках Ганни Палиги та Анастасії Панас були обладнані кімнати, в яких проводились богослужіння. Такі богослужіння як молебні, Хресну Дорогу, Святу Годину проводили Ганна Палига, Текля Дещиця, Анастасія Панас (дружина районного провідника УПА Михайла Панаса на псевдо Жест, який загинув у бункері неподалік Спасова). Не забували про своїх вірних і підпільні священики: о. Юрій та о. Ігнатій Янтухи,ЧСВВ о. Дам’ян Богун, ЧСВВ та інші. З 1975 року підпільними священиками у с. Спасові були о. Володимир Палчинський,ЧСВВ, о. Назарій Лех, ЧСВВ. Багато допомагав їм брат Гавриїл (Григорій Сідь зі с. Перв’ятичі). Священики не повідомляли заздалегідь про свій приїзд, а тому часто серед ночі люди будили один одного на Службу Божу.

У 1941–1953 роках у Спасові служив о. Степан Кошіль, родом із Хлівчан. У 1953 році отця заарештували. Забрали просто з церкви. Звинувачували у співпраці з УПА. Отця засудили на 25 років та з часом
оправдали і відпустили. Відтак спасівці пам’ятали про свого наставника і зверталися до нього у своїх духовних потребах. Отець лікував не тільки душі людські, але й тіла, бо знався на травах, робив сам лікарства і лікував людей.

Чотири роки після отця Кошеля в селі не було пароха. При потребі привозили отців із Скоморох, Боб’ятина, Стенятина, Розжалова.

У 1957 році село став обслуговувати о. Мирон Кохалевич, який, щоб не закрили церкву перейшов на православіє. Проте, з 1962 року церква була закрита.

Тодішній голова колгоспу Богдан Чепіль домігся ремонту церкви під “Дім урочистих подій”. У 1988 році спасівці просять у влади дозволу на відкриття церкви. Та хоч влада відмовила, люди самовільно відкрили церкву і вперше за 26 років на храмовий празник св. Йосафата була відправлена Служба Божа в церкві. Парафію обслуговував православний священик о. Степан Домашівець. Та спасівці були не задоволені, бо хотіли католицької віри.
У лютому 1990 року храм повернувся в лоно УГКЦ. Це здійснили о. Антоній Масюк, ЧСВВ, о. Володимир Сокирко, ЧСВВ і о. Іван Дацишків. Потім служили: о. Віктор Батіг, ЧСВВ, о. Мирон і диякон Атаназій Кулинич, о. Мар’ян Чернега, ЧСВВ, о. Мирон, о. Григорій Бардак, о. Микола Кук, о. Назарій Лех, ЧСВВ, о. Єронім Кокоцький, о. Дмитро Дмитраш, о. Теодозій Крещак, о. Григорій Планчак, ЧСВВ, о. Йосафат Воротняк, ЧСВВ, о. Атаназій Кулинич, ЧСВВ, відновив братство “Апостольства молитви”. Також з процесією їздила наша молодь на Перший з’їзд “Українська молодь – Христові” у м. Львів. Молодь приїхала з великими враженнями. Кожному учаснику з’їзду подарували молитовники, в яких Служба Божа була українською мовою.

З 1993 року на парафії відправляв о. Павло Кремінець. З перших днів свого служіння умів згуртувати біля себе всю молодь, починаючи зі шкільного віку і старших. Щовечора молодь поспішала до школи, де на них чекав отець. Допомагав і співпрацював з Народним домом “Просвіта” с. Спасів. Під керівництвом священика було поставлено виставу “Марія”, “Вертеп”. Молоді люди їздили з виставами та концертами по селах. За пожертвування від концертів обладнали собі кімнату в школі. Отець організував поїздку на з’їзд “УМХ” у м. Львів. У 1995 році отець організував фестини біля ставка на честь братів із Франції, які привезли до нас фігуру Фатімської Матері Божої. Відбувся концерт гурту “Шукаю Христа”. У тому ж 1995 році на парафії перебувала ікона Зарваницької Матері Божої. Було відновлено пам’ятник “Свобода”, встановлений 1948 р. на честь скасування панщини. У 1996 р. відновлено образ “Розп’яття Христа”, який майже сто років прикрашав церкву. Проводилися Великопісні реколекції. Відбулося Водосвяття разом з парафією с. Перв’ятичі на річці Спасівка, що і спричинило примирення християн різних конфесій. За часу служіння о. Павла побудовано капличку біля церкви, де зберігаються церковні речі і побудовано плебанію. Сестри Пресвятої Родини проводили катехізацію дітей.

З 2000 року на парохію сіл Спасів і Перв’ятичі призначений отець Андрій Палюх. Спільно з сестрами-монахинями монастиря Пресвятої Родини м. Львова, проводить науки та катехизацію і Великопісні реколекції, вервицю для дітей, поїздки в відпустові місця для молоді і старших, постановку вистави “Осанна, Сину Давидів” і страсне дійство “Під Хрест Твій стаю” за участю жінок, молоді і дітей. Без участі отця, а також дружини і дітей пароха не відбувається жодне свято релігійного чи патріотичного змісту. У роботі “Просвіти” допомагає дружина отця пані Мирослава. Вона організовує з молоддю молитовні розважання біля гробу Спасителя, вчить дітей страсних пісень. На парафії діє братство “Апостольства молитви” і “Живої вервиці”.

Разом з тим постійно ведеться робота над оновленням храму, на подвір’ї школи споруджено капличку.