Церкву св. великомученика Юрія закрили у 1960 р. на 30 років, тому що люди не прийняли обрядових змін, які принесло православ’я (повішання занавіси на царських вратах та ін.) До Теофіла Дмитришина люди передали на збереження чашу, Євангеліє і монстранцію. Царські врата і деякі образи таємно рознесли по людях. За кілька років представники музею Історії релігії та атеїзму зі Львова забрали велику ікону “Страшного суду” та “Благовіщення”. Багато людей зі села пішли в підпілля, а тому таємно збиралися в домі Олени Марцинюк, Ганни Павлюк і її сестри Ксенії Олесько. Отців супроводжував і повідомляв про їх приїзд добродій Григорій Сіть з с. Перв’ятичі.

З 1960 року обслуговували вірних о. Юрій Янтух, ЧСВВ, о. Володимир Палчинський, ЧСВВ, о. Назарій Лех, ЧСВВ, о. Йосип Будай, ЧСВВ.
На Різдвяні свята 1988 році церкву відкрили і обслуговав її о. Омелян Нюня. 1990 року, на другий день Великодніх свят громада села вирішує повернутись до своєї Церкви. За служіння о. Теодозія Крецула, був відреставрований церковний іконостас. Потім служили о. Іван Іванчук, о. Степан Марцинковський, за якого у 1996 р. відновлено фасад церкви: о. Роман Рокецький. З грудня 2000 р. – о. Петро Палюх. У 2005 р. здійснено перекриття церкви і будівництво захристії.