Після ліквідації УГКЦ 1946 року, церква у с. Зубків була закрита. У часі підпілля в селі для духовних потреб вірних служили отці ЧСВВ: Мар’ян Чернега та Меланій Пристанський. Усі Богослужіння відбувались у помешканях парохіян. Старші за віком люди села слухали Богослужіння, які транслювались по “Радіо Ватикан”. Полум’я любові, святої віри посилювались завдяки відданій праці підпільних священиків. Одним із визначних вихідців із села Зубків – о. Микола Мацюк, який сформував свій світогляд у Сокальській гімназії, а потім у Перемиській семінарії. У травні 1999 р., у журналі “Патріархат” було поміщено опис українського духовенства, яке потерпіло мученицьку смерть у Закерзонні в період 1943-1948 років. У тому списку і о. Микола Мацюк, парох села Миротин повіт Переводськ, який був закатований поляками у с. Закоцелє 28 липня 1944 року. У 1994 році був перепохований у с. Зубків. Церква в селі Зубків була закрита на 26 років. Богослужіння відбувались у помешканнях парохіян: Ярослави Ващук, Магди Мельник, Марії Градюк, Катерини Курдибан, Марії Ващук, Параскевії Ващук, Анастасії Башук, Марії Тарадахи, Михайлини Чоп, Ольги Горпинко. Частина мешканців села відвідували Богослужіння в селі Волиця.

З жовтня 1988 року порохіяни активно почали ремонтні роботи навколо і в середині храму. У січні 1990 р. 280 мешканців села визнали себе вірними УГКЦ, після чого почались сутички із православною громадою. Незважаючи на рішення судів, православна громада не погодилась на почергове служіння у храмі. Греко-католицька громада була змушена 19 років здійснювати Богослужіння біля хреста під відкритим небом.

На парафії душпастирювали: о. Павло Кремінець, о. Дмитро, о. Андрій Пенюк, о. Андрій Палюх, о. Микола, о. Михайло Ментух, о Тарас Гнатів. Щорічно проводяться благодійні заходи в день святого Миколая. У 2003 році було проведено свято родини “Вогонь Віри, Надії, Любові”. 7 листопада 2004 року Владика Михаїл Колтун освятив наріжний камінь для будівництва дерев’яної каплички. При церкві діє братство “Апостольство Молитви”.