Перші записи, в яких згадується про храм с. Борятин знаходимо в книзі “Белз і Белзька земля”, автор Теофіл Коструба. З цих джерел дізнаємося, що він існував вже в 1531 р., за 65 літ до прийняття Берестейської Унії. Очевидно, що в цю пору він, як і всі інші храми нашої місцевості, був православним. Храм і парохія с. Борятин тоді належав до Перемишльської єпархії, Львівської митрополії. Пізніше, 1771 р. був збудований і освячений новий дерев’яний храм, в якому служилося до 1906 р.

У 1906 р. закінчли будівництво і освятили храм св. Миколая, який існує до наших днів. Є достовірні історичні докази, що під час Першої світової війни 1914-1918 років,. на парафію с. Борятин було прислано із Сходу православного батюшку, якого люди ігнорували і в абсолютній більшості прибігали до греко-католицьких чи римо-католицьких священиків, навіть з інших сіл чи міст. Після закінчення війни, 1918 р. у храмі знову почав служити греко-католицький священик. З цього часу, аж по 1946 р. у с. Борятин панував мир і спокій, хоча в селі була польська громада приблизно 50 сімей (з хуторами), які мали свій костел.

У 1946 р. всі жителі с. Борятин, разом із священиком о. Юрієм Метиком, були переселені на Схід у різні області України. У 1952 р. у село переселили людей зі Сколівщини і Самбірщини, які стали добиватися, разом із вже поверненими помаленьку місцевими мешканцями, відкриття храму. У 1956 р. на Різдв’яні свята було дозволено служити в храмі св. Миколая, щоправда православним священикам, спочатку о. Федоренко, пізніше о. Шуміка, о. Богдан Хомин, о. Максим Телішевський греко-католицький священик, о. Ярослав Збитковський, о. Іван Івасилко. З 1990 року служили о. Тарас Венерин, о. Михайло Блистів, який служить там і по нині.

У 2006 р. парафія урочисто відзначила 100-річчя освячення храму св. Миколая.

На парафії існує церковний хор, заснований дяком і місцевим композитором Іваном Лукашем. На парафії трудяться спільноти “Матері в молитві”, “Апостольство молитви”.