За архівними документами у 1820 році церква в Межиріччі (до 1947 р. – Пархач) стала “дочірньою” церквою Кристинопільського монастиря. А новий храм св. Василія був збудований у 1886 р.

У 1933 році село відвідав і відправив Святу Літургію Кир Андрей Шептицький.

Під час підпілля на цій парафії проживали отці василіяни: Мар’ян Чернега, Дам’ян Богун, Ігнатій Тимчук, Йосиф Кушнір та ін.

Офіційно церква була закрита з березня 1946 року. Але людей у селі аж до 90-х років підпільно хрестили, вінчали, сповідали греко-католицькі священики – василіяни.

У 1962 році члени партійного осередку остаточно закрили церкву, зробили з неї склад, а церковні речі забрали до клубу в с. Сілець. Частину речей мешканці Межиріччя забрали вночі у своє село і поховали по хатах. У цей час нараховувалось 1437 греко-католиків. Кожну неділю відправлялись Служби Божі в каплиці на цвинтарі або по хатах.

Сьогодні можемо подивляти героїчну відданість та вірність Христові та Його Церкві отців, братів, сестер та мирян у часи переслідування Церкви.

На даний час при парафії св. Василія Великого організовано три хори: старший, молодіжний та дитячий. Також засновані братства: “Апостольство Молитви” та Матері у Молитві. Регулярно проводяться катехизи та зустрічі для дітей та молоді