Перша письмова згадка про церкву з 1704 р. повідомляє, що церква згоріла. Церква була відбудована 1704 р. А священиками були: о. Даниїл Мончаковський, о. Юрій Тарнавський, о. Василь Кардинович, о. Іван Мальцький, о. Іван Туркевич, о. Іван Топольницький, о. Володимир Кальба, о. Павло Олійник, о. Павло Тимчак, о. Іван Біляк, о. Юліан Сенишин, о. Роман Шуневич, о. Мирон Гринчишин, о. Степан Чепель, о. Степан Горбовий, о. Василь Харко.
У 1914 р. священик Павло Тимчак почав клопотати про будівництво нової церкви. Але лише 1922 р., отець Іван Біляк закінчив будівництво церкви, у 1925 році її освятили. 19 липня 1944 року церква згоріла в часі
бомбардування села. Стараннями о. Володимира Кальби в Соколівці створені товариства “Просвіта”, “Соколи”, “Тверезості”, “Рідна школа”, кредитне товариство “Віра”, курси для неписьменних, догімназійні класи, українські школи. Отець Володимир був ініціатором відкриття і одним із фундаторів гімназій у Яворові, Рогатині, Буську, вірним прихильником часопису “Діло” і гарячим публіцистом.
Щоб звільнити Соколівчан з-під некваліфікованої опіки місцевих знахарів о. В. Кальба запросив до Соколівки лікаря Гасюка, який безкоштовно опікувався хворими. Протягом свого свідомого життя боровся за українську державність, був прикладом наслідування для інших, як духовний, громадський, політичний і державний діяч.
Особливої уваги заслуговує діяльність о. Володимира, як голови оргкомітету з організації будівництва пам’ятного знаку на вшанування славного Маркіяна Шашкевича на Підлиській горі.
Церква в Соколівці, як і по всій Галичині була не тільки релігійним осередком. Місцеві священики скріплювали національно-патріотичний дух, вселяли віру в майбутнє.
На початку ХХ ст. в селі був побудований костел. У 1924 р. в костелі почав відправи римо-католицький парох. Під час війни поляки виїхали, а костел лишився, але на нього впала бомба і знищила дах. У 1944 р. в Соколівку прибув священик Роман Шуневич, який разом з парафіянами розпочав відновлення храму. Посвята оновленого храму відбулася на свято Вознесіння Господнього 1945 року. З того часу почалися служби в нашому храмі. Важкі були часи служби о. Романа Шуневича. Обряди хрещення проводились вночі, Служби Божі влада наказувала відправляти до початку робочого дня. Від переслідувань органів КДБ померла дружина отця Романа, залишивши його з донькою Лідою. Та отець продовжував свою пастирську діяльність. Хоронив воїнів УПА, тіла яких люди приносили в село та запечатував їхні могили на місцевому цвинтарі. Близько 1986 року на Хрестопоклонну Неділю прибув новий священник Мирон Гринчишин, який пробув у Соколівці до серпня 1994 року. За час перебування отця Мирона церква 1 серпня 1993 року офіційно стала греко-католицькою. Служили: о. Степан Чепіль, о. Степан Горбовий, о. Василь Харко. Зведена дзвіниця, споруджено каплички у Грабині, Соколі та в Соколівці. У 2010 році громада спорудила пам’ятник о. Володимиру Кальбі.
На парафії організоване братство “Апостольства молитви”, недільна школа, реколекції для родин, родинна молитва на вервиці, біблійні читання.
Проводиться катехизація та євангелізація, проповідування Христової благовісті для народу Божого, підготовка дітей до Першої Сповіді та Урочистого св. Причастя; щорічні прощі мирян до відпустових місць у Крехові, Зарваниці, Уневі.