Дерев'яний парафіяльний храм Покрову Пресвятої Богородиці, збудований у 1904 році за проектом відомого українського архітектора Василя Нагірного ймовірно на місці більш давнішої церкви.

Храм знаходиться біля центру села, на пагорбі який переходить у схил. За архітектурою церква хрещата в плані одноверха. Складається з бабинця, в плані наближеного до квадрату, до якого з заходу прилягає квадратова нава з вкороченими рівноширокими бічними раменами і вівтаря гранчастої форми, що знаходиться на сходину вище, з прибудованими ризницями.

Над входом до церкви влаштований ганок відкритого типу, захищений двосхилим дашком, який розриває піддашшя, що оперізує церкву. Над дверми напис — рік заснування храму 1904. Піддашшя довкола храму опирається на короткі випусти вінців зрубів і приставні кронштейни. Стіни під опасанням складаються з голого зрубу, над опасанням — шальовані вертикально дошками і лиштвами. Четверик нави завершує високий світловий восьмерик, вкритий банею (куполом) з маківкою на вершині.

В загальному храм є шестикупольний: один великий і п'ять маленьших куполів.

На схід від церкви збереглася дерев'яна квадратова в плані двоярусна дзвіниця, вкрита пірамідальним наметовим дахом, котра має три дзвони. Також біля храму знаходиться цвинтар.

На початку 1960-их років церква була остаточно закрита.

На початку 1980 року в приміщенні пообіцяли створили філію Львівської картинної галереї та зробити капітальний ремонт, але ці обіцянки не були втілені в життя.

В 1988 році, комуністична влада так і невідремонтувала церковну споруду. Тому своїми силами парафіяни сіл Раковця та Новосілок вирішили самотужки почати ремонтувати духовну святиню. До того ж так звана експозиція картинної галереї насправді жодного дня так і не працювала, а віруючим доводилося ходити на богослужіння аж до Хоросна. Люди тривалий час писали листи від громади до вищих партійних чинів Радянського Союзу з вимогою поновлення богослужінь у раковецькій церкві, але отримали остаточну відповідь, що реєструвати релігійну громаду та її церкву недоцільно. Нарешті, правдами-неправдами органи влади скликали сільський схід, на якому тогочасний секретар райкому партії повідомив, що церква у селі не діє, бо вона знята з реєстрації. Та навіть і після цього вердикту віруючі продовжували відправляти у церкві богослужіння. Тоді храм опечатали. Такий черговий захід комуністичної влади не зупинив людей. Громада с. Раковець з підримкою громади с. Новосілка дальше продовжувала настоювати на відкритті їхнього храму.

15 січня 1989 року нарешті відбулося відкриття церкви. Громада з великою радістю та духовним піднесенням святкували цю подію. Відбулася перша Служба Божа у знову відкритому храмі.

20 серпня 1991 року була зареєстрована Греко-Католицька релігійна громада та парафіяльна церква Покрову Пресвятої Богородиці у с. Раковець.

Унікальну мистецьку цінність цього храму становить іконостас, вівтар, кивот (дарохранительниця) та його внутрішнє оздоблення, дерев'яний балдахін над вівтарем, дерев'яні канделябри та розпис у святилищі та інші образи у храмі.

Художниками Теодором Гриневичем, Володимиром Волошинським, Миколою Жовніром виконано настінний розпис храму, а останній, на власних засадах, збудував школу, яку невдовзі очолив. Декілька образів, що є у храмі походять з костелу Святого Валентина.

Ліворуч у храмі тепер стоїть фігура Матері Божої, яка в зруйнованому стані стояла на фронтоні костелу Святого Валентина аж до 2015 року, а після здійснених невідкладних консерваційних заходів для її збереження, місцева греко-католицька громада, урочисто поставила її тут 14 жовтня 2015 року на храмовий празник Покрову Пресвятої Богородиці. Фігура Матері Божої тепер буде зберігатися у храмі то того часу аж поки не відреставрується і не укріпиться головний фронтон костелу Св. Валентина і не створяться безпечні умови для її повернення у нішу головного фронтону костелу.

У храмі знаходяться мощі Святого мученика Валентина, а також мощі ще чотирьох Святих мучеників: Теодора, Вінкентії, Юстина та Християна, які були знайдені у 2013 році отцями Салезіянами в захристії храму, у трьох мармурових чотирикутних плитах, куди були вставлені мощі. Ймовірно ці мармурові плити з мощами святих мучеників знаходилися колись на трьох вівтарях храму Святого Валентина.

Святі мощі мучеників, з благословення Митрополита та Архиєпископа Львівської архієпархії УГКЦ, були урочисто виставлені для почитання вірних 26 червня 2016 року в неділю всіх святих.

14 жовтня 2015 року, на храмовий празник Покрову Пресвятої Богородиці, Преосвященніший владика Венедикт, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії, під час пастирського візиту до Греко-католицької парафії Покрову Пресвятої Богородиці с. Раковець, яка від 2013 року знаходиться під опікою Згромадження отців Салезіян, звершив Архиєрейську Божественну Літургію та виголосив проповідь. З нагоди храмового свята, Преосвященніший Владика також освятив новий великий хрест та церковний майдан, який парафіяльна громада вимостила перед входом до храму.

Через свою мистецьку цінність та присутність мощей п'ятьох святих мучеників храм Покрову Пресвятої Богородиці у Раковці є знаковим місцем для багатьох прочан.

На території церкви (поблизу цвинтаря) знаходиться могила, в якій спочиває вічним сном колишній єпископ Васильківський УПЦ КП, вікарій Київської єпархії Панкратій (Тарнавський). У нижній частині надгробної плити є надпис: «Я є воскресіння і життя. Хто вірує в Мене, Хоч і вмре, житиме.» (Івана 11.25).