Перша згадка про село Дідилів датується кінцем 13 століття і говориться про те , що тут жили молдавські племена.

Церква в с. Дідилів збудована в 1932 році. Першочергово її будували як тимчасову каплицю, проте з часом вона стала

парафіяльною церквою. Церкву було збудовано за 8 місяців із дерева. Попередня церква у 1932 році згоріла. Чудом вдалося врятувати декілька ікон , старі Євангелії , богослужбові книги. У Євангелії збереглися дані про священиків, які служили на парафії до війни; дослівно що говориться у записі:

· у Євангеліє 1901 року зроблений запис священиком о. Максиміліаном Кінашем, сотрудником з правом управляти. На парафії на той час проживає 89-річний о. Теодор Мацелюх;

· о. Михаїл, о. Теодор – 1747 р.;

· о. Григорій Левицький – 1785 р.;

· о. Агань Петрушевич – 21.03.1787-1819 рр.;

· о. І. Мардієвич – 10.01.1820-1821 р.;

· о. Демярій Петрушевич – 1821 р.;

· о. Іван Танячкевич – 1823-1850 рр.;

· о. Іван Зоврійовський – до 1851 р.;

· о. Михаїл Светдач – 1851 р.;

· о. Теодор Мацелюх – 1851-13.06.1991 рр.;

· о. Максиміліан Кінаш – 14.07.1898 р.;

· о. Микола Піджарко – 4.04.1902 р.;

· о. Миколай Демків – від 12.06.1914р. – по 15.04.1921р.

У 1915році- на кілька неділь церкву забирають православні батюшки з Росії. Потім знову повертається о. Микола Демків.

о. Іван Піджарко ( син о. Миколи Піджарка) – 15.04.1921р., за отця Івана була збудована теперішня церква, пізніше отець іммігрує за кордон.

З історії довідуємося, що у священика о. Івана Танячкевича (1823-1850р.р.) в Дідилові 6 листопада 1842 року народжується син Данило, який пізніше стає видатним духовним та громадським діячем. З 1868 року стає священиком о. Данило, ще з юних літ поставив за мету плекання національної свідомості в народу. Веде переписку з Пантелеймоном Кулішем, захоплюється творчістю Т. Шевченка, сам друкує свої статті – «Письмо до громади» в газеті «Мета». Отець Данило був послом сейму у Відні.

В 1906 році 21 квітня о. Данило Танячкевич помер, похоронений у с. Закомар’ї. Дітей своїх виховав істинними патріотами. Дочка о. Данила доглядала хворого Івана Франка (спогад Катрі Гриневич, 1916р.), сини працювали в українських організаціях. В 20-40-х роках діяло товариство «Рідна школа» імені о. Данила Танячкевича.

З останніх греко-католицьких священиків був о. Кіндрат Яцко, який в 1946 р. був арештований. Він же в 1990 році і виводив церкву із підпілля у с. Дідилів. Греко-Католицькій громаді з трудом вдалося ввійти в храм і добитись почерговості богослужень.

Пізніше відправляли:

о. Петро Зварич

о. Володимир Пиріжок

З 1946 р. по1991 р.– храм перебуває у Московській Церкві.

З 7.07.1959 р. по 7.07.1971 р. – о. Степан Жеребецький.

Церква в с. Дідилів закритою не була. Деякі вірні (Бакайса, Пелішок, Гуньовські, Бурак, Мужик, Шеремета) ходили в с. Полуничі на літургію, носили хрестити дітей, де був підпільний священик. Можна стверджувати, що підпілля діяло на території парафії.

У 1999 р. – відбувалися ремонтно-будівельні роботи на церковній плебанії.

У 2001 р. – розпочато будівництво каплиці на честь приїзду Святійшого Отця Івана Павла ІІ, Папи Римського на Україну.

У 2002 р. – із благословення Преосвященного Владики Кир Михаїла Колтуна, даного декану отцю-мітрату Василю Бесазі, було освячено каплицю і дано назву Святих Первоверховних Апостолів Петра і Павла.

У 2003 р. – відбуваються ремонтно-відновлювальні роботи старої каплиці в селі.

У 2004-2006 рр. – проводилися роботи в храмі, такі як: фарбування підлоги, покрівлі храму, зовнішніх стін, ремонт купольного хреста.

У 2007 р. – за рахунок коштів жертводавців було придбано: святе Євангеліє, євхаристійний набір, хрестильний ящик, хрест напрестольний, 3 фелони; відновлено старий кивот для зберігання євхаристійного посуду, відновлено стару чашу для зберігання святих дарів.

У 2008 р. – головою сільської ради було виділено приміщення для недільної школи. Після проведення ремонтних робіт на початку 2009 року приміщення було освячено. Чин освячення оспівували учні недільної школи. Були також запрошені представники місцевої влади, яким була висловлена подяка за активну участь в житті церковної громади.

У 2009 р. – проводилась загородження цвинтаря.

У 2010 р. – відбулася зрізка старих дерев біля храму, зроблено капітальний ремонт дзвіниці.

У 2010 р. – зроблено нову ковану браму.

У 2011 р. – на місці старої каплиці біля храму зроблено нове накриття.

З 2000 р. при храмі діє Марійська дружина, працю з якою доручено їмості.

Парафія щорічно бере участь у прощах до: Зарваниці, Крехова, Гошева, Унева, Страдча, Перемишлян.

В житті парафії велику роль відіграє недільна школа, у якій діти беруть активну участь в різних виступах: Різдва – колядки, вертепи, Великодня – гаївки, Дня матері, Андріївських вечорниць, Святого Миколая тощо.

Добре налагоджена співпраця між церквою, школою та місцевою владою.

З 27.11.2011 р. по 04.12.2011 р. на парафії перебували мощі святого священномученика Йосафата.

У першу неділю березня 2017 року на парафії перебували мощі святого Луїджі Оріоне, засновника згромадження отців-оріоністів та проведено духовну науку братами-оріоністами для вірних парафії.

З благословення владики Михаїла Колтуна недільна школа отримує нове життя, – стає катехитичною школою.

Щорічно діти беруть активну участь в тижні духовності, літом проходять літні табори. На завершення навчання завжди є присутні на з’їзді молоді у Львові.

Громада брала участь у проходженні дверей Божого Милосердя.

У 2016 році діти їздили в село Жужеляни, де служилася Архиєрейська Літургія, яку очолив владика Михаїл Колтун, за прославу слуги Божого Кирила Селецького.

Щорічно проходять реколекції, де вірні збагачуються духовно, мають можливість приступити до сповіді у інших запрошених священиків.

На парафії діє економічна та парафіяльна ради.

25 листопада 2016 року засновано молитовне братство матері Божої Неустанної Помочі. Братство збирається раз на місяць, де служиться Літургія, вервиця, читаються молитви на оздоровлення, а по закінченню відбувається посіщення образа Матері Божої.

Так, як храм використовується почергово двома громадами розпорядок богослужень проходить відповідно до черговості.