8 січня 1887 року парафіяльний комітет (о. Білинський, Онуфрій Цюра, Михайло Щепний, Петро Мазепа) ухвалив будувати церкву. Стара споруда була у поганому стані та могла впасти. Наказ до будівництва ще дав митр. Сембратович під час візитації 1878 року.

Цікавою була ідея збору коштів на будівництво храму. Мабуть, ідея виникла в о. Білинського. 18 травня 1888 року відзначали 40-річчя правління австрійського цісаря Франца-Йосифа. От з цієї нагоди громада Берездівців і постановила збудувати нову церкву. Тоді й була заведена пишна книга жертводавців. Туди записували їхні дані та сума пожертви. Разом на початок 1889 року у фонд будівництва церкви зібали 500 зр.

Закладення наріжного каменю під церкву почалось восени 1888 року. У фундамент закладена пропам'ятна грамота з підписами архикнизя Кароля-Людвіка, митрополита Сембратовича, графа Бадені, графа Тарновського та інших, менш знатних людей.

Проектував церкву відомий архітектор Василь Нагірний. Узявши за основу хрещато-банну конструкцію, архітектор максимально спрощує структуру храму і надає їй візантійського характеру з елементами класицизму. Будівництво церкви велося повільно і в 1903 році вона була покрита дахом. Далі забракло коштів і 9 вересня 1904 року знову відбулася конкурентна розправа. У результаті представник патрона сказав, що на церкву грошей більше не виділить.

Перед Зеленими святами 1909 року митр. Шептицький мав канонічну візитацію до Миколаївського деканату і тоді освятив нову церкву в Берездівцях. Ця споруда вражала. Церква має розміри 26×20 м, 5 куполів, центральний з яких мав висоту 25 м. У неї є 5 бань, що означають Ісуса Христа і чотирьох апостолів євангелістів. Храм мав один головний та 3 бічні входи. У ньому було 2 захристії та 2 бічні галереї. Відповідно нову церкву стали заповнювати речима, які і до сьогодні збереглись. Запрестольний образ Різдва Христового, намальований олійними фарбами на полотні, обійшвся у 1000 К, на вівтарі 4 мосяжні великі позолечені світильники 400 К, 6 пар менших 300 К, шовкова плащаниця 100 К.

При церкві існувало братство. До його складу входило близько 500 парафіян. Це люди, які присягнули не вживати горілки та інших алкогольних напоїв та жити на благо інших. Парохами у храмі були Іван Ковальський, отець Сенишин, який згодом пішов звідси до Розвадова, де 1914 році. був арештований австрійськими жандармами і ув'язнений в концтаборі Талергоф. На його місце в Берездівцях парохом поставили о. Миколу Гапія, який був висвячений 1896 року.

У роки війни парохом у храмі був о. Лисак, якого згодом енкаведисти замордували у Львівській в'язниці. Пізніше отцем на парафії став Любомир Прокопович. За його служіння у храмі було встановлено новий іконостас і організовано церковний хор, який і до сьогодні працює. Диригентом хору став С. Прокоп'як з Піддністрян.

Згадуючи про хор, С. Прокоп'як писав:

Пригадується, коли я вперше почув у церкві співи цього хору, то був просто приголомшений. Я не міг намилуватися чарівними голосами місцевих солісток — Розалії Убогої та Катерини Ратич. Красу їх голосів словами не описати. На серці ставало солодко і милісно, радість наповнювала груди. Після співу берездівецького хору самому хотілося зробити щось таке прекрасне і потрібне людям.

Після смерті о. Любомира священиком став о. Василь Стричун. Сьогодні парафією опікується о. Богдан Лесюк.

Влітку 2006 р. парафіяни відсвяткували 100-річчя храму. До цієї дати фасад храму було оновлено: храм перефарбували на біло-блакитний колір — колір неба. Згодом, зусиллями громади, купола храму були перекриті бляхою золотистого кольору.